Варнахар II (д/н — 626/627) — мажордом франкського королівства Бургундія в 613—626/627 роках.
| Варнахар II | |
|---|---|
| Warnachaire II | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 626/627 Макон |
| Діяльність | політик |
| Посада | мажордом Бургундії |
| Термін | 613—626/627 роки |
| Попередник | Клавдій |
| Наступник | Годін |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Варнахар I |
| Родичі | Варнахар I і Arnebertd |
| У шлюбі з | невідома Берта |
| Діти | 1 син і 1 донька |
Життєпис ред.
Походив з франко-бургундської знаті. Ймовірно був сином або іншим родичем Варнахара I, мажордома Бургундії. Останній помер у599 або 600 році. Перша письмова згадка про Варнахара II відноситься до 602 року. Його згадано на посаді vir inluster у двох посланнях папи римського Григорія I до бургундського короля Теодоріха II і його бабці Брунгільди.
У 613 році Брунгільда, фактична правителька Бургундії і Австразії, за малолітнього праонука Сігіберта II сприяла призначенню Варнахара II на посаду мажордома Бургундії. У той час Хлотар II, король Нейстрії, розпочав підготовку до війни проти Бургундії. На його бік перейшла і велика група знатних автразійців на чолі з Арнульфом Мецьким і Піпіном Ланденським. Дізнавшись про це, королева Брунгільда спрямувала Сігіберта II, Варнахара II і Альбоіна до Тюрінгії, маючи намір за допомогою зарейнських військ відбити напад короля Нейстрії. Але Брунгільда, підозрюючи мажордома в намірі перейти на бік Хлотаря II, надала листа Альбоіну, доручивши тому вбити Варнахара II як зрадника. Втім послання випадково стало відоме Варнахару II. У відповідь той, уклавши союз із багатьма знатними бургундцями і австразійцями, виступив проти Брунгільди. Коли війська Сігіберта II і Хлотаря II зійшлися для битви неподалік від Шалон-сюр-Марна, бургундські і австразійські війська залишили свого короля. За наказом Варнахара II було схоплено Брунгільду і доправлено Хлотареві II. Незабаром вона була страчена.
На дяку за допомогу Хлотар II зберіг посаду мажордома Бургундії Варнахаром II. У 616 році він брав участь в великих зборах у Бонней-сюр-Марні, під час яких Хлотарь II підтвердив раніше дані привілеї світським і церковним особам. Про близькість Варнахара II до короля свідчить використання стосовно нього в документах цього часу почесного титулу «оптимата».
У 617 році Варнахар II спільно з Ґундоландом, мажордомом Нейстрії, і Гуго, мажордомом Австразії, таємно отримав від лангобардського короля Адалоальда по 1000 солідів за відмову від подальшої виплати щорічної данини в 12 000 золотих монет на користь Франкської держави. Хлотар II також отримав від послів 36 000 солідів і за порадою своїх мажордомів відмовився від лангобардської данини.
У «Житії святого Колумбана», написаному Іоанном з Боббіо, повідомляється, що в 626 або 627 році, бажаючи змістити з посади Євстахія, абата монастиря Люксей, в порушення церковних канонів мажордом Бургундії наказав зібрати в Маконі помісний собор. На ньому Варнахар II мав намір підтримати звинувачення, висунуті проти Євстахія одним з ченців. Проте Варнахар II помер в Маконі ще до початку собору.
Родина ред.
- Годін, мажордом у 627 році
- донька, дружина герцога Арнеберта
Джерела ред.
- Bachrach B. S. Merovingian Military Organization 481—751. — Minneapolis: University of Minnesota Press, 1972. — P. 83—84. — ISBN 0-8166-0621-8.
- Reuter T. The Medieval nobility: studies on the ruling classes of France and Germany from the sixth to the twelfth century. — North-Holland Pub. Co., 1979. — P. 170.
- Christian Settipani, Les ancêtres de Charlemagne, 2e édition revue et corrigée, éd. Prosopographia et Genealogica, 2015, p. 105.
- Settipani C. Les ancêtres de Charlemagne — 1989. — P. 86.