Валенти́н Я́кович Моро́з (15 квітня 1936, с. Холонів, Волинське воєводство, Польська республіка, нині Луцький район, Волинська область, Україна — 16 квітня 2019, Львів, Україна) — український історик, політв'язень, один із найбільш радикальних представників дисидентського руху в УРСР, автор понад 100 наукових праць. Доктор Гуманітарних Наук (Honoris Causa) Державного Коледжу Джерсі. Член Об'єднання українських письменників «Слово». Почесний громадянин Волині (2017).
Валентин Якович Мороз | |
---|---|
Народився | 15 квітня 1936 с. Холонів, нині Волинська область, Україна |
Помер | 16 квітня 2019 (83 роки) Львів, Україна |
Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
Місце проживання | Львів |
Країна | СРСР Канада Україна |
Національність | українець |
Діяльність | політик, історик |
Alma mater | Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
Галузь | історія |
Заклад | Гарвардський університет |
У шлюбі з | Мороз Раїса Василівна |
Діти | Мороз Валентин Валентинович |
Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис
Народився 15 квітня 1936 року в селі Холонів, нині Луцького району Волинської області, Україна (за польським адмінподілом — Волинське воєводство, Польська республіка) у селянській родині.
Після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського Університету, потім на заочну аспірантуру (на очну не прийняли через незадовільну оцінку з історії КПРС). Довелося вступати на заочне відділення. Працював завучем та вчителем сільської школи, а з 1964 — викладачем Луцького педагогічного інституту, потім — Івано-Франківського педагогічного інституту. У Луцьку Валентин Мороз писав кандидатську дисертацію, в якій досліджував над членами КПЗУ, яку не встигає дописати через арешт.
Під час навчання зійшовся з українським колом дисидентів, зокрема, з Михайлом Горинем, почав поширювати самвидав – статті Михайла Грушевського, документи Центральної Ради, памфлет Євгена Сверстюка «Із приводу процесу над Погружальським».
Перший арешт
Заарештований у вересні 1965, засуджений за ст. 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Покарання відбував в таборі ЖХ-385-17-А в Мордовії, звідки в самвидав виходить його «Репортаж із заповідника імені Берії».
Мороз вважав шістдесяті роки першою хвилею українського відродження після довгої зими сталінізму, так би мовити, революцією поетів. І головними фігурами цього відродження називав Івана Дзюбу, Євгена Сверстюка, Аллу Горську. Ця перша хвиля дала продукцію у вигляді самвидаву. І увінчалася вона цілим меморандумом покоління — книгою Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
Після звільнення в 1969 пише статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які з'явилися в самвидаві і які було сприйнято українською інтелігенцією неоднозначно (зокрема, його різкий осуд зречення Івана Дзюби, а також міркування про національну ідентичність).
Другий арешт
1 червня 1970 року Валентина Мороза знову заарештували. Причиною повторного арешту, очевидно, було те, що Валентин Мороз на той час, за спостереженням дисидента Василя Овсієнка, став «найвизначнішим представником інтегрального націоналізму… з його філософським волюнтаризмом, відстоюванням чистоти національного ідеалу будь-якою ціною, культом сильної особистості та пасіонарністю»
Новий арешт Мороза, особливо ж закритий судовий процес над ним з порушеннями законів, а також жорстокий вирок 14 років за тією ж статтею 62, ч. 2 КК УРСР викликали гостру негативну реакцію не лише в Україні, а й за її межами. Вище згадані статті було інкриміновано Морозові як антирадянські. Слід зазначити, що 1969 КДБ припинив слідство щодо «Репортажу з заповідника імені Берії», а тепер за цю працю його було звинувачено.
На захист Валентина Мороза виступили Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Зиновія Франко, Євген Сверстюк, написавши колективного листа до Олеся Гончара, голови Спілки письменників України на той час. До Гончара написав листа й Михайло Осадчий. Василь Стус написав листа до КДБ, де зазначив: «Вважаю, що вимагати припинення слідства над Валентином Морозом — справа честі кожної радянської людини, якій дороге добре ймення свого суспільства, краю, землі. І я прошу Вас — зробіть усе для того, щоб можлива судова розправа над Валентином Морозом не стала новою ганьбою для кожного з нас.». Також на захист Валентина Мороза виступили українські дисиденти та політв'язні Ірина Стасів, Ігор Калинець, Марія Качмар-Савка, Л.Шереметьєва, С.Гулик, Ніна Строката, Олена Антонів, Я.Ксендзбора, Юрій Шухевич.
Коли 17 листопада 1970 в Івано-Франківську розпочався суд, виявилося, що він закритий, бо в залі засідань були лише учасники процесу. Мороз заявив протест проти незаконного закритого суду і відмовився у зв'язку з цим брати в ньому участь, відповідати на будь-які запитання і давати будь-які пояснення. Свідки В'ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Борис Антоненко-Давидович теж відмовилися свідчити в незаконному суді, заявивши, що вони могли б дати суттєві покази у справі, бо їхні свідчення в попередньому розслідуванні виявилися спотвореними. Навіть на оголошення вироку не були допущені близькі та друзі Мороза. Термін покарання, визначений судом, — 6 років спецтюрми, 3 роки таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Українська інтелігенція дуже різко відреагувала на беззаконня й жорстокість суду — було понад 40 протестів до Верховного Суду УРСР, у США й Канаді відбулися демонстрації протесту біля радянських посольств і консульств.
Мороз відбував тюремне ув'язнення у Володимирській в'язниці, його утримували в камері з кримінальними в'язнями, які знущалися з нього, а один так порізав Морозові живіт загостреною ложкою, через що його взяли в лікарню й наклали йому шви. Після цього на прохання Мороза та його дружини його помістили в одиночну камеру, де він пробув майже 2 роки. 1 липня 1974 Мороз розпочав безтермінове голодування, домагаючись переведення з в'язниці в табір. Попри могутню хвилю протестів і заяв на підтримку Мороза як в СРСР, так і за кордоном, представник КДБ сказав дружині Мороза, що він залишиться у в'язниці на весь термін.
22 листопада 1974 Мороз припинив голодування й повідомив дружині, що його перевели з одиночки та що його співкамерник — інтелігентна людина.
Після закінчення тюремного терміну Мороза відправили в табір особливо суворого режиму в Мордовію, де він брав участь у голодуваннях і заявах протесту в річниці початку репресій в Україні тощо. Украй нетерпимі світоглядні засади та поведінка деяких в'язнів, у тому числі й Мороза, призвели до створення в 1977 на Мордовському таборі (ст. Потьма, пос. Сосновка) на громадських засадах комітету з трьох осіб — священик В. Романюк, Е. Кузнєцов і Д. Шумук. До завдань комітету входило сприяти поліпшенню дружнього клімату між політв'язнями, інтернаціонального єднання, взаємної поваги та визнання гуманітарних прав особи між в'язнями всіх ідеологічних спрямувань, засуджених за свої політичні переконання. Комітет також був покликаний засудити антисемітизм деяких політв'язнів[].
Звільнення і перебування за кордоном
Нарешті після 5-місячного голодування в 1979, під тиском світової громадськості, влада змушена була обміняти Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ.
У ніч із 27 на 28 квітня 1979 у Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді представники радянських властей обміняли п'ятьох політв'язнів — О. Гінзбурга, Г. Вінса, В. Мороза, М. Димшиця та Е. Кузнецова — на радянських громадян Черняєва та Енгера, колишніх службовців ООН, засуджених у США на великі терміни за звинуваченням у шпигунстві. Жоден з обміняних не знав про це, згоди ні в кого не питали — акцію було оформлено як позбавлення громадянства з подальшим видворенням із країни.
В одному з інтерв'ю Валентин Мороз сказав: «Моїм рятівником був Збігнєв Бжезінський. Він народився на заході України, і безкомпромісно наполягав, що серед обмінюваних в'язнів українець мусить бути. Півроку Союз торгувався. Бо українця — націоналіста й політика — ніяк не хотіли випускати на Захід. Коли я з Бжезінським після свого визволення зустрівся — півгодини офіційно поговорили у Вашингтоні — навіть пляшки йому не поставив. Не та обстановка, не було як її пропонувати другій людині Америки.»
1 червня 1979 в Мороза закінчувалася тюремно-табірна частина покарання, йому належалося ще 5 років заслання.
За кордоном Мороза зустрічали як героя[], але його ексцентрична поведінка відштовхнула від нього західну громадськість. Спочатку він оселився в Америці, згодом — у Канаді. Викладав у Гарвардському університеті (1979—1980), видавав журнал «Анабазис» (1980—1991), вів щотижневу радіопрограму в Торонто (1986—1991). Також намагався створити юнацьку організацію Лицарі Святослава.
Із плином часу, принаймні, судячи з інтерв'ю Мороза 1991 року, він став м'якшим і терпимішим[].
Приїздив на батьківщину з лекціями «Україна XX століття».
Повернення в Україну
Валентин Мороз повернувся в Україну, як тільки почалися припинення ув'язнень дисидентів і відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР — у квітні 1990 року. Провів цикл лекцій, у яких унаочнив зовні непомітні вузли фальсифікації української історії російськими істориками. Своєрідно, із притаманним йому прямолінійним сарказмом він коментував своє повернення в інтерв'ю журналові «Галицькі контракти»: «Переїхав у Канаду, перечекав там дощ та й повернувся. Діаспора й досі вважає, що я дурний, бо ж я поїхав в Україну: на мізерну платню, на небезпеку. Та звідси я втікати не збираюся».
З 1997 року постійно жив у Львові, викладав у Львівському державному університеті фізичної культури.
Вважається ідеологічним авторитетом для членів Соціал-Національної Асамблеї, у виданнях якої видавав свої книги з питань націоналізму.
Робота на радіо
Вів передачу «Історичний календар» на радіо у Львові.
Смерть
Помер у Львові 16 квітня 2019, відразу після свого 83-го дня народження. Був похований 20 квітня на Личаківському цвинтарі, поле № 5.
Родина
Дружина — Раїса Мороз (нар. 1937), побралися в червні 1958, розлучилися влітку 1981 року в США.
- Син Валентин (нар. 1962), 1979 року з матір'ю, слідом за батьком, виїхав до США.
Основні публікації
- Репортаж із заповідника імени Берії [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Мюнхен: Сучасність, 1968. 47 с. (Суспільно-політична бібліотека, ч. 3(22); Документи ч. 3)
- (1975)
- Тверді мелодії [ 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] (1980)
- Лекції з історії України [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1982)
- Бумеранґ[недоступне посилання з липня 2019]
- Мойсей і Датан [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (есе) (1978)
- Серед снігів [ 4 лютого 2019 у Wayback Machine.] (есе) (1971)
- Хроніка опору[недоступне посилання з липня 2019] (есе) (1970)
- У пошуках українського Піночета (1999)
- Націоналізм XX століття (1997)
- В. Радіостанція ОУН-УПА ,,Вільна Україна" (кодова назва ,,Афродита") (1998)
- Галицький газават 1919-го (2000)
- Молодь і процес сучасного українського державотворення (2002)
- В. Історія спорту та історія війська в українській традиції — паралелі і взаємозалежності (2003)
- Україна у ХХ столітті. Етап перший 1900—1920 рр. (2005)
- «Наркоманія» втраченої державності (2008)
- Українізація (2008)
- Україна у ХХ столітті: політичні партії в Західній Україні у 1919—1929 рр. (2009)
- Сталін і колективізація (2010)
- Створення організації українських націоналістів (2010)
- Пацифікація в Галичині: Україна в ХХ ст. (2011)
- Україна у двадцятому столітті. Книга друга 1920—1953 рр. (2012)
- Карпатська симфонія (2012)
- Процеси ОУН у Львові та Варшаві (2012)
- Українська Повстанська Армія (2012)
- Голодомор 1932–1933-го (2012)
Про Валентина Мороза
Тернова Г. Видатний волинянин — почесний. Газ. Волинські новини, 5 жовтня 2017 р., с. 19.
Примітки
- https://zik.ua/news/2019/04/19/politvyaznya_valentyna_moroza_pohovayut_na_lychakivskomu_tsvyntari_u_lvovi_1555585
- . Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 18 грудня 2014.
- Рішення Волинської обласної ради від 7 вересня 2017 р.
- . Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 18 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2014.
- Заява жителів села Космач[недоступне посилання з липня 2019]
- Овсієнко В. В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2. — Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005. — C. 121
- Колективний лист[недоступне посилання з липня 2019]
- Заява Михайла Осадчого[недоступне посилання з липня 2019]
- Василь Стус. КДБ при Раді Міністів УРСР[недоступне посилання з липня 2019]
- Колективна заява І.Стасів, І.Калинець, М. Качмар-Савки, Л.Шереметьєвої, С.Гулик, Н.Строкатої, О.Антонів, Я.Ксендзбора, Ю.Шухевича[недоступне посилання з липня 2019]
- Рух опору в Україні: 1960—1990: енциклопедичний довідник / передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — 804 с., 56 іл. — .
- Katchanovski, Kohut, Nebesio, Yurkevich. Historical Dictionary of Ukraine [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Scarecrow Press, 2013. — 992 pages.
- . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2019.
- Мороз Раїса Василівна [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] в Музеї дисидентського руху [ 3 серпня 2015 у Wayback Machine.].
- МОЙСЕЙ І ДАТАН (Резюме)[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела та література
- Білокінь І. Мороз Валентин Якович [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 71. — .
- Дзюба І. Українські усобиці як феномен світової історії// Ольжич О. Дух руїни/ Вступне слово О.Зінкевича; Післямова І.Дзюби.-К.: Смолоскип,2007. — 52 с.
- Захаров Б. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956—1987)/ Харківська правозахисна група; Худож.- оформлювач Захаров Б. — Харків: Фоліо, 2003. — 144 с.
- Інтерв'ю А.Лазарєвої «Ми звикли жити без претензій» // Молодь України № 21 (16820), вівторок, 7 квітня 1992 року. — С. 2
- Інтерв'ю О.Швагуляк-Шостак. // Галицькі контакти № 29, липень 2000 р.
- Касьянов Георгій. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1-80-х років . — К. : Либідь, 1995.-224с.
- Овсієнко В. Покіс// Самостійна Україна № 2 (23), січень 1992 . — С.2-3
- Овсієнко В. В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн.. 2.-Харків: Харківська правозахисна група; К. : Смолоскип, 2005. — 352 с.
- Овсієнко В. В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн.. 1.-Харків: Харківська правозахисна група; К. : Смолоскип, 2005. — 352 с.
- Паска Б. Валентин Мороз: прапор українського дисидентства / Б. Паска. — Івано-Франківськ: Фоліант, 2018. — 366 с.
- Савчин М. Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після другої світової війни. — К. : Смолоскип,2003. — 546 с.: портрет.
- Павлюк І. Болісне шукання правди [Стаття про Валентина Мороза] // Волинь. — 1998. — 24, 29 лип.
Посилання
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мороз Валентин Якович |
- Паска Б. Валентин Мороз: прапор українського дисидентства (монографія про Валентина Мороза) [ 2 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Доробок Валентина Яковича Мороза [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті Харківської правозахисної групи [ 15 травня 2006 у Wayback Machine.]
- Волинський дисидент [ 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Заяви, клопотання і вимоги[недоступне посилання з вересня 2019]
- Замість останнього слова[недоступне посилання з липня 2019]
- Поезії[недоступне посилання з липня 2019]
- «Контракти» зацікавилися Валентином Морозом [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] — Галицькі контракти, № 29, липень 2000
- Валентин Мороз презентував свою нову книгу [ 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] — Майдан-ІНФОРМ, 13.06.2006
- Згадки про Валентина Мороза в біографічній книзі Ар'є Вудки «Московщина» [ 14 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Спогади Едуарда Кузнєцова [ 13 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Мороз Валентин Якович на сайті Дисидентський рух в Україні [ 2 червня 2011 у Wayback Machine.]
- Раїса Мороз «Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Moroz Valenti n Ya kovich Moro z 15 kvitnya 1936 s Holoniv Volinske voyevodstvo Polska respublika nini Luckij rajon Volinska oblast Ukrayina 16 kvitnya 2019 Lviv Ukrayina ukrayinskij istorik politv yazen odin iz najbilsh radikalnih predstavnikiv disidentskogo ruhu v URSR avtor ponad 100 naukovih prac Doktor Gumanitarnih Nauk Honoris Causa Derzhavnogo Koledzhu Dzhersi Chlen Ob yednannya ukrayinskih pismennikiv Slovo Pochesnij gromadyanin Volini 2017 Valentin Yakovich MorozNarodivsya15 kvitnya 1936 1936 04 15 s Holoniv nini Volinska oblast UkrayinaPomer16 kvitnya 2019 2019 04 16 83 roki Lviv UkrayinaPohovannyaLichakivskij cvintar 1 Misce prozhivannyaLvivKrayina SRSR Kanada UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpolitik istorikAlma materIstorichnij fakultet Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana FrankaGaluzistoriyaZakladGarvardskij universitetU shlyubi zMoroz Rayisa VasilivnaDitiMoroz Valentin ValentinovichVislovlyuvannya u VikicitatahZhittyepisNarodivsya 15 kvitnya 1936 roku v seli Holoniv nini Luckogo rajonu Volinskoyi oblasti Ukrayina za polskim adminpodilom Volinske voyevodstvo Polska respublika u selyanskij rodini Pislya zakinchennya shkoli vstupiv na istorichnij fakultet Lvivskogo Universitetu potim na zaochnu aspiranturu na ochnu ne prijnyali cherez nezadovilnu ocinku z istoriyi KPRS Dovelosya vstupati na zaochne viddilennya Pracyuvav zavuchem ta vchitelem silskoyi shkoli a z 1964 vikladachem Luckogo pedagogichnogo institutu potim Ivano Frankivskogo pedagogichnogo institutu U Lucku Valentin Moroz pisav kandidatsku disertaciyu v yakij doslidzhuvav nad chlenami KPZU yaku ne vstigaye dopisati cherez aresht Pid chas navchannya zijshovsya z ukrayinskim kolom disidentiv zokrema z Mihajlom Gorinem pochav poshiryuvati samvidav statti Mihajla Grushevskogo dokumenti Centralnoyi Radi pamflet Yevgena Sverstyuka Iz privodu procesu nad Pogruzhalskim Pershij areshtZaareshtovanij u veresni 1965 zasudzhenij za st 62 KK URSR antiradyanska agitaciya i propaganda do 4 rokiv taboriv Pokarannya vidbuvav v tabori ZhH 385 17 A v Mordoviyi zvidki v samvidav vihodit jogo Reportazh iz zapovidnika imeni Beriyi Moroz vvazhav shistdesyati roki pershoyu hvileyu ukrayinskogo vidrodzhennya pislya dovgoyi zimi stalinizmu tak bi moviti revolyuciyeyu poetiv I golovnimi figurami cogo vidrodzhennya nazivav Ivana Dzyubu Yevgena Sverstyuka Allu Gorsku Cya persha hvilya dala produkciyu u viglyadi samvidavu I uvinchalasya vona cilim memorandumom pokolinnya knigoyu Ivana Dzyubi Internacionalizm chi rusifikaciya Pislya zvilnennya v 1969 pishe statti Sered snigiv Hronika oporu Mojsej i Datan yaki z yavilisya v samvidavi i yaki bulo sprijnyato ukrayinskoyu inteligenciyeyu neodnoznachno zokrema jogo rizkij osud zrechennya Ivana Dzyubi a takozh mirkuvannya pro nacionalnu identichnist Drugij aresht1 chervnya 1970 roku Valentina Moroza znovu zaareshtuvali Prichinoyu povtornogo areshtu ochevidno bulo te sho Valentin Moroz na toj chas za sposterezhennyam disidenta Vasilya Ovsiyenka stav najviznachnishim predstavnikom integralnogo nacionalizmu z jogo filosofskim volyuntarizmom vidstoyuvannyam chistoti nacionalnogo idealu bud yakoyu cinoyu kultom silnoyi osobistosti ta pasionarnistyu Novij aresht Moroza osoblivo zh zakritij sudovij proces nad nim z porushennyami zakoniv a takozh zhorstokij virok 14 rokiv za tiyeyu zh statteyu 62 ch 2 KK URSR viklikali gostru negativnu reakciyu ne lishe v Ukrayini a j za yiyi mezhami Vishe zgadani statti bulo inkriminovano Morozovi yak antiradyanski Slid zaznachiti sho 1969 KDB pripiniv slidstvo shodo Reportazhu z zapovidnika imeni Beriyi a teper za cyu pracyu jogo bulo zvinuvacheno Na zahist Valentina Moroza vistupili Ivan Dzyuba V yacheslav Chornovil Ivan Svitlichnij Zinoviya Franko Yevgen Sverstyuk napisavshi kolektivnogo lista do Olesya Gonchara golovi Spilki pismennikiv Ukrayini na toj chas Do Gonchara napisav lista j Mihajlo Osadchij Vasil Stus napisav lista do KDB de zaznachiv Vvazhayu sho vimagati pripinennya slidstva nad Valentinom Morozom sprava chesti kozhnoyi radyanskoyi lyudini yakij doroge dobre jmennya svogo suspilstva krayu zemli I ya proshu Vas zrobit use dlya togo shob mozhliva sudova rozprava nad Valentinom Morozom ne stala novoyu ganboyu dlya kozhnogo z nas Takozh na zahist Valentina Moroza vistupili ukrayinski disidenti ta politv yazni Irina Stasiv Igor Kalinec Mariya Kachmar Savka L Sheremetyeva S Gulik Nina Strokata Olena Antoniv Ya Ksendzbora Yurij Shuhevich Koli 17 listopada 1970 v Ivano Frankivsku rozpochavsya sud viyavilosya sho vin zakritij bo v zali zasidan buli lishe uchasniki procesu Moroz zayaviv protest proti nezakonnogo zakritogo sudu i vidmovivsya u zv yazku z cim brati v nomu uchast vidpovidati na bud yaki zapitannya i davati bud yaki poyasnennya Svidki V yacheslav Chornovil Ivan Dzyuba Boris Antonenko Davidovich tezh vidmovilisya svidchiti v nezakonnomu sudi zayavivshi sho voni mogli b dati suttyevi pokazi u spravi bo yihni svidchennya v poperednomu rozsliduvanni viyavilisya spotvorenimi Navit na ogoloshennya viroku ne buli dopusheni blizki ta druzi Moroza Termin pokarannya viznachenij sudom 6 rokiv spectyurmi 3 roki taboriv osoblivo suvorogo rezhimu i 5 rokiv zaslannya z viznannyam osoblivo nebezpechnim recidivistom Ukrayinska inteligenciya duzhe rizko vidreaguvala na bezzakonnya j zhorstokist sudu bulo ponad 40 protestiv do Verhovnogo Sudu URSR u SShA j Kanadi vidbulisya demonstraciyi protestu bilya radyanskih posolstv i konsulstv Moroz vidbuvav tyuremne uv yaznennya u Volodimirskij v yaznici jogo utrimuvali v kameri z kriminalnimi v yaznyami yaki znushalisya z nogo a odin tak porizav Morozovi zhivit zagostrenoyu lozhkoyu cherez sho jogo vzyali v likarnyu j naklali jomu shvi Pislya cogo na prohannya Moroza ta jogo druzhini jogo pomistili v odinochnu kameru de vin probuv majzhe 2 roki 1 lipnya 1974 Moroz rozpochav bezterminove goloduvannya domagayuchis perevedennya z v yaznici v tabir Popri mogutnyu hvilyu protestiv i zayav na pidtrimku Moroza yak v SRSR tak i za kordonom predstavnik KDB skazav druzhini Moroza sho vin zalishitsya u v yaznici na ves termin 22 listopada 1974 Moroz pripiniv goloduvannya j povidomiv druzhini sho jogo pereveli z odinochki ta sho jogo spivkamernik inteligentna lyudina Pislya zakinchennya tyuremnogo terminu Moroza vidpravili v tabir osoblivo suvorogo rezhimu v Mordoviyu de vin brav uchast u goloduvannyah i zayavah protestu v richnici pochatku represij v Ukrayini tosho Ukraj neterpimi svitoglyadni zasadi ta povedinka deyakih v yazniv u tomu chisli j Moroza prizveli do stvorennya v 1977 na Mordovskomu tabori st Potma pos Sosnovka na gromadskih zasadah komitetu z troh osib svyashenik V Romanyuk E Kuznyecov i D Shumuk Do zavdan komitetu vhodilo spriyati polipshennyu druzhnogo klimatu mizh politv yaznyami internacionalnogo yednannya vzayemnoyi povagi ta viznannya gumanitarnih prav osobi mizh v yaznyami vsih ideologichnih spryamuvan zasudzhenih za svoyi politichni perekonannya Komitet takozh buv poklikanij zasuditi antisemitizm deyakih politv yazniv dzherelo Zvilnennya i perebuvannya za kordonomNareshti pislya 5 misyachnogo goloduvannya v 1979 pid tiskom svitovoyi gromadskosti vlada zmushena bula obminyati Moroza ta she chotiroh disidentiv na dvoh radyanskih agentiv KDB U nich iz 27 na 28 kvitnya 1979 u Nyu Jorkskomu aeroportu im Kennedi predstavniki radyanskih vlastej obminyali p yatoh politv yazniv O Ginzburga G Vinsa V Moroza M Dimshicya ta E Kuznecova na radyanskih gromadyan Chernyayeva ta Engera kolishnih sluzhbovciv OON zasudzhenih u SShA na veliki termini za zvinuvachennyam u shpigunstvi Zhoden z obminyanih ne znav pro ce zgodi ni v kogo ne pitali akciyu bulo oformleno yak pozbavlennya gromadyanstva z podalshim vidvorennyam iz krayini V odnomu z interv yu Valentin Moroz skazav Moyim ryativnikom buv Zbignyev Bzhezinskij Vin narodivsya na zahodi Ukrayini i bezkompromisno napolyagav sho sered obminyuvanih v yazniv ukrayinec musit buti Pivroku Soyuz torguvavsya Bo ukrayincya nacionalista j politika niyak ne hotili vipuskati na Zahid Koli ya z Bzhezinskim pislya svogo vizvolennya zustrivsya pivgodini oficijno pogovorili u Vashingtoni navit plyashki jomu ne postaviv Ne ta obstanovka ne bulo yak yiyi proponuvati drugij lyudini Ameriki 1 chervnya 1979 v Moroza zakinchuvalasya tyuremno tabirna chastina pokarannya jomu nalezhalosya she 5 rokiv zaslannya Za kordonom Moroza zustrichali yak geroya dzherelo ale jogo ekscentrichna povedinka vidshtovhnula vid nogo zahidnu gromadskist Spochatku vin oselivsya v Americi zgodom u Kanadi Vikladav u Garvardskomu universiteti 1979 1980 vidavav zhurnal Anabazis 1980 1991 viv shotizhnevu radioprogramu v Toronto 1986 1991 Takozh namagavsya stvoriti yunacku organizaciyu Licari Svyatoslava Iz plinom chasu prinajmni sudyachi z interv yu Moroza 1991 roku vin stav m yakshim i terpimishim dzherelo Priyizdiv na batkivshinu z lekciyami Ukrayina XX stolittya Povernennya v UkrayinuValentin Moroz povernuvsya v Ukrayinu yak tilki pochalisya pripinennya uv yaznen disidentiv i vidbulisya pershi alternativni vibori do Verhovnoyi Radi URSR u kvitni 1990 roku Proviv cikl lekcij u yakih unaochniv zovni nepomitni vuzli falsifikaciyi ukrayinskoyi istoriyi rosijskimi istorikami Svoyeridno iz pritamannim jomu pryamolinijnim sarkazmom vin komentuvav svoye povernennya v interv yu zhurnalovi Galicki kontrakti Pereyihav u Kanadu perechekav tam dosh ta j povernuvsya Diaspora j dosi vvazhaye sho ya durnij bo zh ya poyihav v Ukrayinu na mizernu platnyu na nebezpeku Ta zvidsi ya vtikati ne zbirayusya Z 1997 roku postijno zhiv u Lvovi vikladav u Lvivskomu derzhavnomu universiteti fizichnoyi kulturi Vvazhayetsya ideologichnim avtoritetom dlya chleniv Social Nacionalnoyi Asambleyi u vidannyah yakoyi vidavav svoyi knigi z pitan nacionalizmu Robota na radioViv peredachu Istorichnij kalendar na radio u Lvovi SmertMogila Valentina Moroza na 5 poli Lichakivskogo cvintarya Pomer u Lvovi 16 kvitnya 2019 vidrazu pislya svogo 83 go dnya narodzhennya Buv pohovanij 20 kvitnya na Lichakivskomu cvintari pole 5 RodinaDruzhina Rayisa Moroz nar 1937 pobralisya v chervni 1958 rozluchilisya vlitku 1981 roku v SShA Sin Valentin nar 1962 1979 roku z matir yu slidom za batkom viyihav do SShA Osnovni publikaciyiReportazh iz zapovidnika imeni Beriyi 4 grudnya 2021 u Wayback Machine Myunhen Suchasnist 1968 47 s Suspilno politichna biblioteka ch 3 22 Dokumenti ch 3 1975 Tverdi melodiyi 4 lyutogo 2019 u Wayback Machine 1980 Lekciyi z istoriyi Ukrayini 4 bereznya 2016 u Wayback Machine 1982 Bumerang nedostupne posilannya z lipnya 2019 Mojsej i Datan 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ese 1978 Sered snigiv 4 lyutogo 2019 u Wayback Machine ese 1971 Hronika oporu nedostupne posilannya z lipnya 2019 ese 1970 U poshukah ukrayinskogo Pinocheta 1999 Nacionalizm XX stolittya 1997 V Radiostanciya OUN UPA Vilna Ukrayina kodova nazva Afrodita 1998 Galickij gazavat 1919 go 2000 Molod i proces suchasnogo ukrayinskogo derzhavotvorennya 2002 V Istoriya sportu ta istoriya vijska v ukrayinskij tradiciyi paraleli i vzayemozalezhnosti 2003 Ukrayina u HH stolitti Etap pershij 1900 1920 rr 2005 Narkomaniya vtrachenoyi derzhavnosti 2008 Ukrayinizaciya 2008 Ukrayina u HH stolitti politichni partiyi v Zahidnij Ukrayini u 1919 1929 rr 2009 Stalin i kolektivizaciya 2010 Stvorennya organizaciyi ukrayinskih nacionalistiv 2010 Pacifikaciya v Galichini Ukrayina v HH st 2011 Ukrayina u dvadcyatomu stolitti Kniga druga 1920 1953 rr 2012 Karpatska simfoniya 2012 Procesi OUN u Lvovi ta Varshavi 2012 Ukrayinska Povstanska Armiya 2012 Golodomor 1932 1933 go 2012 Pro Valentina MorozaTernova G Vidatnij volinyanin pochesnij Gaz Volinski novini 5 zhovtnya 2017 r s 19 Primitkihttps zik ua news 2019 04 19 politvyaznya valentyna moroza pohovayut na lychakivskomu tsvyntari u lvovi 1555585 Arhiv originalu za 6 lipnya 2015 Procitovano 18 grudnya 2014 Rishennya Volinskoyi oblasnoyi radi vid 7 veresnya 2017 r Arhiv originalu za 11 chervnya 2014 Procitovano 18 grudnya 2014 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 18 grudnya 2014 Zayava zhiteliv sela Kosmach nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ovsiyenko V V Svitlo lyudej Memuari ta publicistika U 2 kn Kn 2 Harkiv Harkivska pravozahisna grupa K Smoloskip 2005 C 121 Kolektivnij list nedostupne posilannya z lipnya 2019 Zayava Mihajla Osadchogo nedostupne posilannya z lipnya 2019 Vasil Stus KDB pri Radi Ministiv URSR nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kolektivna zayava I Stasiv I Kalinec M Kachmar Savki L Sheremetyevoyi S Gulik N Strokatoyi O Antoniv Ya Ksendzbora Yu Shuhevicha nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ruh oporu v Ukrayini 1960 1990 enciklopedichnij dovidnik peredm Osipa Zinkevicha Olesya Obertasa K Smoloskip 2010 804 s 56 il ISBN 978 966 2164 14 5 Katchanovski Kohut Nebesio Yurkevich Historical Dictionary of Ukraine 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Scarecrow Press 2013 992 pages Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 18 grudnya 2014 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2019 Procitovano 17 kvitnya 2019 Moroz Rayisa Vasilivna 4 bereznya 2016 u Wayback Machine v Muzeyi disidentskogo ruhu 3 serpnya 2015 u Wayback Machine MOJSEJ I DATAN Rezyume nedostupne posilannya z lipnya 2019 Dzherela ta literaturaBilokin I Moroz Valentin Yakovich 27 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 71 ISBN 978 966 00 1061 1 Dzyuba I Ukrayinski usobici yak fenomen svitovoyi istoriyi Olzhich O Duh ruyini Vstupne slovo O Zinkevicha Pislyamova I Dzyubi K Smoloskip 2007 52 s Zaharov B Naris istoriyi disidentskogo ruhu v Ukrayini 1956 1987 Harkivska pravozahisna grupa Hudozh oformlyuvach Zaharov B Harkiv Folio 2003 144 s Interv yu A Lazaryevoyi Mi zvikli zhiti bez pretenzij Molod Ukrayini 21 16820 vivtorok 7 kvitnya 1992 roku S 2 Interv yu O Shvagulyak Shostak Galicki kontakti 29 lipen 2000 r Kasyanov Georgij Nezgodni ukrayinska inteligenciya v rusi oporu 1960 1 80 h rokiv K Libid 1995 224s Ovsiyenko V Pokis Samostijna Ukrayina 2 23 sichen 1992 S 2 3 Ovsiyenko V V Svitlo lyudej Memuari ta publicistika U 2 kn Kn 2 Harkiv Harkivska pravozahisna grupa K Smoloskip 2005 352 s Ovsiyenko V V Svitlo lyudej Memuari ta publicistika U 2 kn Kn 1 Harkiv Harkivska pravozahisna grupa K Smoloskip 2005 352 s Paska B Valentin Moroz prapor ukrayinskogo disidentstva B Paska Ivano Frankivsk Foliant 2018 366 s Savchin M Tisyacha dorig Spogadi zhinki uchasnici pidpilno vizvolnoyi borotbi pid chas i pislya drugoyi svitovoyi vijni K Smoloskip 2003 546 s portret Pavlyuk I Bolisne shukannya pravdi Stattya pro Valentina Moroza Volin 1998 24 29 lip PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Moroz Valentin Yakovich Paska B Valentin Moroz prapor ukrayinskogo disidentstva monografiya pro Valentina Moroza 2 serpnya 2019 u Wayback Machine Dorobok Valentina Yakovicha Moroza 12 bereznya 2016 u Wayback Machine Biografiya na sajti Harkivskoyi pravozahisnoyi grupi 15 travnya 2006 u Wayback Machine Volinskij disident 28 veresnya 2007 u Wayback Machine Zayavi klopotannya i vimogi nedostupne posilannya z veresnya 2019 Zamist ostannogo slova nedostupne posilannya z lipnya 2019 Poeziyi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kontrakti zacikavilisya Valentinom Morozom 27 veresnya 2007 u Wayback Machine Galicki kontrakti 29 lipen 2000 Valentin Moroz prezentuvav svoyu novu knigu 11 kvitnya 2017 u Wayback Machine Majdan INFORM 13 06 2006 Zgadki pro Valentina Moroza v biografichnij knizi Ar ye Vudki Moskovshina 14 travnya 2012 u Wayback Machine Spogadi Eduarda Kuznyecova 13 lipnya 2010 u Wayback Machine Moroz Valentin Yakovich na sajti Disidentskij ruh v Ukrayini 2 chervnya 2011 u Wayback Machine Rayisa Moroz Proti vitru Spogadi druzhini ukrayinskogo politv yaznya