Ваду́ц (нім. Vaduz) — друге найбільше місто (після Шаану) і столиця Ліхтенштейну. Є важливим культурним, туристичним і фінансовим центром.
Вадуц Vaduz | |
---|---|
Вадуц - Вид на пішохідну зону Städtle | |
Основні дані | |
47°08′ пн. ш. 9°31′ сх. д. / 47.133° пн. ш. 9.517° сх. д. | |
Країна | Ліхтенштейн |
Регіон | Вадуц |
Столиця для | Ліхтенштейн і Шелленберг |
Межує з
| |
Засновано | 1150 |
Площа | 17.3 км² |
Населення | 5 450 (2017) |
Висота НРМ | 455 ± 1 м |
Водойма | Рейн |
Офіційна мова | німецька |
Міста-побратими | Берн, Ла-Пас, Відень |
Телефонний код | (+423) 7001 |
Часовий пояс | UTC+1 |
Номери автомобілів | FL |
GeoNames | 3042030, 3042031 |
OSM | r1155956 ·R |
Поштові індекси | 9490 |
Міська влада | |
mayor of Vaduzd | Ewald Ospeltd |
Вебсайт | vaduz.li |
Мапа | |
| |
| |
Вадуц у Вікісховищі |
Перша згадка про місто датована 1150 р. 1342 року місто стало столицею графства Вадуц, яке належало з 1712 року родині Ліхтенштейнів.
Історія Редагувати
В історичних рукописах Вадуц вперше згадується в XII столітті під назвою Фардузес. Проте прийнято вважати, що місто було засноване в XIII столітті графом Верденберзьким. Є згадка про фортецю за 1322 рік. 1499 року вона була зайнята Швейцарією.
Протягом століть династія Ліхтенштейнів скуповувала великі ділянки землі переважно в Центральній Європі, але всі ці території були частинами феодальних маєтків інших феодалів. Таким чином, не маючи земель, підпорядкованих безпосередньо Імператорському престолу, династія Ліхтенштейнів була не в змозі відповідати основній вимозі, щоб отримати право на засідання в Імператорському Конгресі, Рейхстазі.
1669 року Князь Йоганн Адам Андреас купив володіння Шелленберг та 1712 року — графство Вадуц і таким чином отримав землі на території імперії. 23 жовтня 1719 року указом Імператора Карла VI князівство Шелленберг та графство Вадуц були об'єднані в князівство Ліхтенштейн, першим князем якого і став Антон Флоріан фон Ліхтенштейн. Князівська родина розташтувалася в старовинному замку Вадуц, а однойменне місто поблизу нього з часом набуло статусу столиці князівства.
Визначні місця Редагувати
Найважливішими культурними пам'ятками Вадуца є готичний замок з XII ст. — резиденція королів Ліхтенштейну, неоготична катедра Св. Флоріана з року 1868–1873, будинок уряду 1903–1905 року та ратуша збудована в 30-ті роки роках XX століття.
У місті розташована Державна бібліотека Ліхтенштейну, Музей мистецтв Ліхтенштейну, Поштовий музей та Музей лиж.
Транспорт Редагувати
Вадуц є розвиненим туристичним центром Європи, попри те, що є однією з небагатьох столиць світу, де немає ні аеропорту, ні залізничного вокзалу. Найближча залізнична станція розташовується за 2 км від Вадуца в місті Шаан. Там зупиняються переважно поїзди залізничної гілки Букс (Швейцарія) — Фельдкірх (Австрія). Проте в місті дуже добре розвинене автобусне сполучення, а також налагоджено автобусний зв'язок з найближчими містами на великих магістральних залізничних гілках.
Спорт Редагувати
У Вадуці базується місцевий однойменний футбольний клуб, який, як й інші в Ліхтенштейні, грає у швейцарській футбольній лізі.
Українці Редагувати
У 2022 році Ліхтенштейн прийняв більше 200 українців-біженців. Більша частина з них розмістилася в Шаані та Вадуці.
Галерея Редагувати
Вигляди міста | |||
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вадуц |
---|
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2012.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Pierre Raton: Liechtenstein Staat und Geschichte. Liechtenstein-Verlag, Vaduz 1969.
- Paul Vogt: Brücken zur Vergangenheit. Ein Text- und Arbeitsbuch zur liechtensteinischen Geschichte 17. bis 19. Jahrhundert. Amtlicher Lehrmittelverlag, Vaduz 1990.
- Adulf Peter Goop: Brauchtum Liechtenstein. Alte Bräuche und neue Sitten. Alpenland Verlag, Schaan 2005, ISBN 3-905437-09-0.
- Mario F. Broggi (Hrsg.): Alpenrheintal — eine Region im Umbau. Analysen und Perspektiven der räumlichen Entwicklung. Historisch-Heimatkundliche Vereinigung der Region Werdenberg, Fontnas 2006, ISBN 3-033-00977-8.
- Cornelia Herrmann: Die Kunstdenkmäler des Fürstentums Liechtenstein. Das Oberland. In: Gesellschaft für Schweizerische Kunstgeschichte GSK: Die Kunstdenkmäler der Schweiz. Bern, 2007, ISBN 978-3-906131-85-6.
Посилання Редагувати
- Вадуц // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- www.vaduz.li [ 25 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Ausstellungshaus Engländerbau [ 11 січня 2010 у Wayback Machine.]