Ю́лій Микола́йович Ва́гнер (1865 — 1945) — професор, ентомолог, міністр праці Української Держави.
| Юлій Миколайович Вагнер | |
| Міністр праці Української Держави | |
|---|---|
| На посаді | |
| з 3 травня — 24 жовтня 1918 | |
| Особові дані | |
| Народився | 1 грудня 1865 |
| Місце народження | Неаполь |
| Помер | квітень 1945 |
| Місце смерті | Белград |
| Нагороди | |
Орден Святого Володимира IV ступеню | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Часи Російської імперії Редагувати
Народився 1 грудня 1865 року в родині зоолога і письменника Миколи Петровича Вагнера. За походженням німець. Родина Вагнерів підтримувала дружні стосунки з багатьма відомими людьми того часу, серед них — М. Коцюбинський, Марко Вовчок, І. Тургенєв.
1893 року закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету, там залишився працювати. 1894 захистив дисертацію на тему «Історія ембріонального розвитку», зайняв посаду приват-доцента.
У 1898 надвірний радник Вагнер з ступенем доктора зоології приступає до праці в новоствореному Київському політехнічному інституті. Рекомендації йому давали Ковалевський Олександр Онуфрійович, Заленський Володимир Володимирович, Семенов-Тянь-Шанський Петро Петрович. Ректор КПІ Кирпичов Віктор Львович на основі цих рекомендацій клопочеться, і Вагнер призначений на посаду екстраординарного професора. Створює лабораторію з прикладної зоології та ентомології.
Протягом двох років вивчав від Київської губернської комісії народного господарства вивчав шкідливих комах сільського господарства. За науково-педагогічну та суспільну діяльність нагороджений орденами Святої Ганни ІІ ступеня та Святого Володимира IV ступеня.
У січні 1911 страйк студентів проти обмеження їх прав підтримали студенти та частина викладачів КПІ, влада почала репресії, звільнено 3 професори; 17 професорів, серед них і Вагнер, підписують протестаційний лист. За це викладачі отримали догани; Вагнер подає заяву і в березні 1911 звільняється з інституту. Виходить на пенсію, продовжує займатися науковою діяльністю, працює завідувачем ентомологічного відділу Київської сільськогосподарської станції, займається видавничою діяльністю.
В часі Першої світової війни стає активістом «Військово-промислового комітету», сприяє відкриттю шпиталів, збирає кошти на потреби вояків. Зрештою ці погляди приводять професора Вагнера в табір конституційних демократів (партію кадетів). У 1917 під
Українські часи Редагувати
писав протест Київської політехніки проти українського руху, розміщено на шпальтах газети «Кіевлянинъ».
Після повалення царату працює у виконавчому комітеті, створеному прихильниками Тимчасового уряду. Тоді ж рішенням ради КПІ його повертають в інститут і призначають завідувачем кафедри ентомології.
Весною 1918 професор М. Василенко пропонує йому увійти до складу уряду за Скоропадського. 3 травня Вагнер посів міністерство праці.
На організацію громадських робіт а створення біржі праці одразу виділяється 100 мільйонів карбованців. При міністерстві створюються департаменти ринку праці, громадських робіт, охорони праці та статистики; готуються необхідні документи для врегулювання робочих відносин, підготовані закони про колективні договори, промислову кооперацію, профспілки, промисловий суд, соціальне страхування. При міністерстві створено дорадчий орган з представників уряду, робітників та підприємців. Мав намір залучити до розв'язання робітничої проблеми в Україні досвід законодавчих актів розвинутих країн Західної Європи, для цього чого в міністерстві вивчалися європеські законодавчі акти, щодо цього питання.
Не будучи прихильником швидкої українізації, ані соціалістичної ідеології, прихильник лібералізму, він мав багато політичних опонентів. Ю. Винниченко називав його українофобом. У жовтні поставив свій підпис під «Зверненням 10 міністрів» до Ф. Лизогуба з протестом проти встановлення зв"язків мж Україною та радянською Росією. За цей демарш 24 жовтня Вагнер відправлений у відставку, його на цій посаді змінив соціаліст-федераліст М. А. Славинський.
Гетьман П.Скоропадський писав, що Ю.Вагнер не мав істотного впливу в Раді Міністрів, бо був м'якого характеру, через те багато корисних задумів з робітничого питання втілити в життя не вдалося.
В еміграції Редагувати
Після приходу до влади Директорії Вагнер залишає Україну, якийсь час працює фахівецем-зоологом у радянській Росії. Початком 1925 вчений з дружиною, сином і дочкою переїжджають до Королівства сербів, хорватів і словенців; викладав зоологію у гімназії, став професором сільськогосподарського і лісового факультетів Белградського університету. 1926 року Вагнер засновує ентомологічне товариство Югославії.
Помер близько 1945—1946 років.
Посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Наукова та суспільно-політична діяльність професора Юлія Вагнера.[недоступне посилання з вересня 2019]
- Проблема безробіття в Українській Державі 1918 року [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |