? Журавель білий | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||
| Grus leucogeranus Pallas, 1773 | ||||||
Міграційні шляхи, місця гніздування і зимівлі | ||||||
Посилання | ||||||
|
Журавель білий, або стерх (лат. Grus leucogeranus) - вид журавлів, ендемік північних територій Росії. Стерхи знаходяться під загрозою зникнення і внесені в міжнародні списки Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи та конвенції з міжнародної торгівлі тваринами СІТЕС, а також Червоної книги Росії. В даний час чисельність якутської популяції виду (в дикій природі) оцінюється приблизно в 2900-3000 особин. Критична ситуація склалася з західносибірськими стерхами - їх в природі залишилося близько 20 особин.
Опис ред.
Великий птах: висота близько 140 см, розмах крил 2,1-2,3 м, маса 5-8,6 кг. Пір'я в передній частині голови навколо очей і дзьоба відсутнє, шкіра в цьому місці у дорослих птахів забарвлена в яскраво-червоний колір. Рогівка очей червона або блідо-жовта. Дзьоб довгий (найдовший серед всіх журавлів), червоний, на кінці пилкоподібно зазубрений. Оперення більшої частини тіла біле, за винятком чорних махових пір'їн першого порядку на крилах. Ноги довгі, червонувато-рожеві. У молодих стерхів передня частина голови блідо-жовта; оперення коричнево-руде, з блідими плямами на шиї і підборідді. Зрідка зустрічаються білі молоді стерхи з рудими плямами на спині, шиї і з боків. Очі у пташенят перші півроку блакитні, потім жовтіють.
Статевий диморфізм (видимі відмінності між самцями і самками) майже не виражені, хоча самці злегка крупніші за самок і мають більш довгий дзьоб. Підвидів не утворює.
Спосіб життя ред.
Серед всіх журавлів стерхи вирізняються найбільшою вимогливістю до умов проживання, що робить збереження цього виду важкоздійснюваним завданням. Ці журавлі більш за інших пов'язані з водним способом життя, про що говорить їх довгий дзьоб і будова ніг, що дозволяє пересуватися по в'язкому ґрунту. Крім того, їх морфологія і поведінкові характеристики дещо відмінні від інших споріднених видів.
Голос стерхів помітно відрізняється від інших журавлів - чистий, високий, «срібний» протяжний звук.
Цурається людини; навіть при далекій її появі може покинути гніздо, що створює небезпеку легкої здобичі потомства для хижаків. Тому мисливцям, наприклад, заборонялося виходити на ті болота, де гніздиться стерх.
Харчування ред.
Стерхи всеїдні і живляться як рослинною, так і тваринною їжею. Навесні і влітку раціон включає в себе дрібних гризунів, яйця інших птахів і пташенят, рибу, комах та інших безхребетних тварин, журавлину, підводні частини осоки і пухівки. Під час зимової міграції птиці вживають в основному рослинну їжу: багаті поживними речовинами кореневища і бульби водних рослин. На відміну від інших журавлів, стерхи ніколи не шукають їжу на сільськогосподарських посівах.
Розмноження ред.
До місця гніздування пара прибуває зазвичай в кінці травня. Як і у інших видів журавлів, пара відзначає своє поєднання спільним характерним співом, який зазвичай видається з закинутою головою і являє собою низку складних протяжних мелодійних звуків. При цьому самець завжди розправляє крила, а самка тримає їх складеними. Крім того, дійство супроводжується характерними танцями самця і самки, які включають в себе підстрибування, лопотіння крилами, підкидання гілочок і нахили. Хоча танці найбільше асоціюються з залицянням, вважається, що вони є звичайним проявом поведінки журавлів і можуть грати роль заспокійливого фактора при агресії, зняття напруги або посилення подружнього зв'язку.
Гніздо влаштовується в болотистій або сильно зволоженій місцевості тундри або тайги, при цьому перевага віддається важкодоступній великій території з достатком прісної води. Будується гніздо прямо у воді з глибиною 30-40 см і підноситься над нею на висоті 12-15 см. В якості будівельного матеріалу для гнізда використовується осока або інша трава, яка складається купою, добре утрамбовується, а зверху робиться невелике заглиблення. Будують гніздо разом самець і самка.
Самка зазвичай відкладає 2 сірих з темними цятками яйця масою близько 215 г з проміжком в 2 дні, хоча в несприятливий рік кладка може складатися тільки з одного яйця. Кладка відбувається в кінці травня — середині червня, інкубаційний період триває близько 29 днів. Насиджують обоє батьків, проте самка проводить в гнізді більшу частину часу. Основна робота з охорони гнізда лягає на самця.
Виживає, як правило, тільки одне пташеня, так як між двома пташенятами виникає конкуренція за виживання, яка зазвичай закінчується загибеллю одного з них. Повне оперення пташенят настає через приблизно 70-75 днів.
Згадування в літературі ред.
«Білий журавель, якщо підійти до нього занадто близько, може стати небезпечним, оскільки боячись нападу, здатний завдати своїм дзьобом смертельних ран.»
Примітки ред.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Джемс Э. Рассказ о похищении и приключениях Джона Теннера (переводчика на службе США в Со-Сент-Мари) в течение тридцатилетнего пребывания среди индейцев в глубине Северной Америки. — М.: Иностранная литература, 1963. — С. 258 (рос.)
Література ред.
- Птицы СССР. Курообразные, Журавлеобразные / В.Д. Ильичев, В.Е. Флинт. — Л : Наука, 1987. — 528 с. (рос.)
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |