«Бум» (фр. La Boum, інша назва — «Вечірка») — французький художній фільм (романтична комедія). Перший фільм за участю Софі Марсо.
| Бум | |
|---|---|
| фр. La Boum | |
| | |
| Жанр | мелодрама, комедія |
| Режисер | Клод Піното |
| Продюсер | Алан Пуаре |
| Сценарист | Даніель Томпсон, Клод Піното |
| У головних ролях | Софі Марсо, Клод Брассер, Александр Стерлінґ |
| Оператор | Edmond Séchand |
| Композитор | Владимир Косма |
| Кінокомпанія | Gaumont |
| Дистриб'ютор | Gaumont |
| Тривалість | 110 хв |
| Мова | французька |
| Країна | Франція |
| Рік | 1980 |
| IMDb | ID 0082100 |
| Наступний | Бум 2 |
Сюжет ред.
У фільмі розповідається історія 13-літньої дівчинки Вік (Софі Марсо). Вона приходить у нову школу, її подругою стає Пенелопа. Дівчата разом починають шукати своє кохання, а ідеальне місце для знайомства з хлопцями — це вечірка. Батьки не хочуть пускати туди Вік, та завдяки мудрим порадам прабабці Пупет (Деніз Ґрей), Вік вдається їх умовити. На вечірці вона зустрічає Матьйо та без пам'яті в ньому закохується. Їхні стосунки розвиваються, та водночас все більше віддаляються одне від одного батьки Вік. Коханка батька Вік вимагає останньої ночі разом. Франсуа доводиться брехати дружині, урешті-решт він не витримує і розповідає їй про свої зради. Між Франсуаз (мамою Вік) і шкільним вчителем німецької мови Еріком Лєманом (Бернар Жіродо) спалахує роман. Згодом з'ясовується, що Франсуаз вагітна, але батько дитини — Франсуа. Лиш наприкінці фільму батьки Вік миряться.
В ролях ред.
- Софі Марсо — Вік Беретон
- Клод Брассер — Франсуа Беретон, батько Вік
- Бріжит Фоссі — Франсуаза Беретон, мама Вік
- Деніз Ґрей (1896–1996) — Пупет Валадьє, прабабця Вік
- Бернар Жиродо (1947–2010) — Ерік Лєман, вчитель німецької мови
- Жан-Мішель Дюпюї — Етьєн Ланьє, колега й друг батька Вік
- Домінік Лаванан — Ванесса, коханка батька Вік
- Александр Стерлінґ — Матьє
- Шейла О'Коннор — Пенелопа Фонтане, подружка Вік
- Александра Ґонен — Саманта Фонтане, сестра Пенелопи
- Рішар Боренже — Антуан
- Фредерік де Паскаль (1931–2001) — Ґібер
- Робер Дальбан (1903–1987) — Серж (офіціант у ресторані)
- Жан-П'єр Кастальді — Брассак (шкільний вчитель)
- Жак Ардуен (1937–2002) — батько Рауля
Коментарі режисера ред.
«Дві історії кохання» — так можна було би назвати цей фільм. Одна історія — це історія першого кохання Вік. Інша — історія кохання, що гине в рутині буденності. Та, як не дивно, ці історії схожі одна на одну. Радість та сльози наче дві театральні маски. Даніель Томпсон і я, ми вирішили показати паралельно ці дві сторони життя, дві лінії, які розгортаються у мінливому калейдоскопі одного шкільного року. Звичайно, це весела комедія, та в той же час це реалістичне відображення нашої сучасної людської комедії. Клод Піното
Художні особливості ред.
«Бум» вважають типовою легкою французькою комедією, однією з найкращих у своєму роді. Створена на межі 1970-х і 1980-х років, кінокартина відображає атмосферу Франції того часу. Фільм також особливий тим, що у ньому — в єдиному легковажному стилі — показано і несерйозні підліткові проблеми першого кохання, і шлюб на межі розпаду вже дорослих людей. Відсутність стилістичного контрасту підкреслює схожість любовних проблем у будь-якому віці. Атмосферу фільму гармонійно доповнює музика Владіміра Косми. Зокрема, здобула широку популярність пісня «Reality» у виконанні Річарда Сандерсона.
Цікаві факти ред.
- Композитор і автор музики до фільму, Владімір Косма з'являється в ролі самого себе в епізоді на студії, де йде запис композиції у виконанні Пупет Валадьє (прабабці Вік).
- Виконавиця ролі прабабусі Вік, актриса Деніз Ґрей знімалася в двох частинах фільму «Бум», коли їй вже було поза 80 років. Роль бабусі, завжди бадьорої та веселої, попри свій вік, зробила її дуже популярною. Сама актриса дожила до 99 років і померла в січні 1996 року.
- Співавтор сценаріїв до обох частин фільму, Даніель Томпсон — донька відомого французького режисера-комедіографа Жерара Урі.
Див. також ред.
Посилання ред.
| Це незавершена стаття про французький фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |