Бузі́вка — село в Україні, в Жашківській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на лівому березі річки Гірський Тікич (притока Тікичу) за 17 км на південь від міста Жашків та за 2 км від автошляху М05. Населення становить 2 200 осіб (станом на 1 січня 2008 р.)
село Бузівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Черкаська область | ||
Район | Уманський район | ||
Громада | Жашківська міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA71060090030050390 | ||
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1644 | ||
Населення | 2 200 (на 1 січня 2008) | ||
Територія | 45 км² | ||
Площа | <!3.2--> км² | ||
Поштовий індекс | 19243 | ||
Телефонний код | +380 474792 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°07′14″ пн. ш. 30°05′21″ сх. д. / 49.12056° пн. ш. 30.08917° сх. д.Координати: 49°07′14″ пн. ш. 30°05′21″ сх. д. / 49.12056° пн. ш. 30.08917° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря | 209 м | ||
Водойми | р. Гірський Тікич | ||
Відстань до обласного центру | 146,7 (фізична) км | ||
Найближча залізнична станція | Жашків | ||
Відстань до залізничної станції | 17 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 19243, Черкаська обл., Уманський р-н, с.Бузівка | ||
Карта | |||
Бузівка | |||
Бузівка | |||
Мапа | |||
Бузівка у Вікісховищі |
Історія
XVII—XIX століття
Перша писемна згадка про село датується 1644 роком. У щоденнику Освєнціма є запис (датований 17 жовтням) про те, що «від Зубрихи до Бозовки пів великої української милі». У 1647 році село на географічних картах Г. де Боплана позначене під назвою Бозовка.
Про походження назви села є різні версії. Вони пов'язані з квітами бузку, лелеками-бузками та навіть антським царем Бозом чи Вузом, який, ймовірно, заснував місто Буз, що було знищено монголо-татарами.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1657 років бузівчани влилися до повстанських загонів і боролися проти польсько-шляхетського панування. 3 1649 року Бузівка — сотенне містечко Уманського полку. Жителі села активно допомагали війську Івана Богуна в битві з польським військом у січні 1655 року поблизу Бузівки. Після тривалої боротьби ця місцевість за Андрусівським перемир'ям 1667 року, а потім і за «Трактатом про вічний мир» 1686 року, лишилася під владою Речі Посполитої. Магнати й шляхта водночас з відновленням своєї влади захоплювали землі, перетворюючи селян на кріпаків, змушуючи їх відбувати панщину та різні повинності. Не уникли цієї долі й мешканці Бузівки. Тяжке підневільне життя штовхало селян на боротьбу. 1671 року гетьман Правобережної України Петро Дорошенко, який 1669 року уклав угоду з турецьким султаном, за непокору зруйнував містечко. Жителі Бузівки та навколишніх сіл переховувалися в маньківських лісах, звідки робили напади на своїх гнобителів. Вони брали участь у повстанні 1702—1704 років під проводом Семена Палія, у гайдамацькому русі, зокрема, у антифеодальному повстанні 1768 року на Правобережній Україні.
1793 року Правобережна Україна, у тому числі й Бузівка, ввійшли до складу Російської імперії. Селом, як і раніше, на правах вотчини володіли польські шляхтичі. У 1793—1799 роках лютувала посуха, пішли неврожаї і голод, якого не пережило багато селян.
3 1797 року Бузівка входила до складу Уманського повіту, через два роки Звенигородського, ще через чотири — знову до складу Уманського повіту, а з 1840 року — Таращанського повіту Київської губернії. 1863 року село стало центром Бузівської волості.
Жителі Бузівки боролися проти панського гніту і в XIX столітті. Так, у липні-вересні 1831 року вони відмовилися виконувати панщину. Пані Цивінська скаржилася київському губернатору, що «селяни якусь вільність проголосили», відмовляються відбувати повинності, вимагають для себе продуктів. І на доказ своїх слів наводила такі дані:
20 серпня на панщину повинно було вийти 40 жінок з серпами, вийшло тільки 28, косарів з 13 — 4.
До Бузівки на придушення виступу селян прибула військова команда в кількості 50 чоловік, яка заарештувала організаторів — І. Опришка та Х. Науменка. Селяни намагалися їх визволити (у селі тоді жило 593 чоловіка), однак заарештованих відправили до київської в'язниці. Наступного дня в поле не вийшов ніхто. У новій скарзі від 30 вересня поміщиця повідомляла, що справи з панщиною лишилися старими, селяни не відробляють її.
На час реформи 1861 року в селі проживало 2139 осіб. Тут була винокурня, цегельний завод, вітряк і чотири водяних млини. Після реформи жителі Бузівки залишалися тимчасовозобов'язаними і мали відбувати панщину та інші повинності до 1880 року. Побоюючись того, що селяни приєднаються до польських повстанців, царський уряд оголосив про припинення тимчасової зобов'язаності з 1 вересня 1863 року. Селянам було передано 1757 десятин землі, за яку вони повинні щороку вносити до казни по 2851 карбованців 77 копійок викупних платежів. У поміщика залишилося 1684 десятини.
Через село неодноразово проїздили російські імператори Олександр І та Олександр II. Царські кортежі були вельми пишними. Це справило незабутнє враження на бузівчан і вони побудували пам'ятник Олександру II за свої кошти і за своїм проектом. Це був унікальний випадок. Коли пам'ятник освятили священики, то з-під пам'ятника виступила вода і побігла сходами донизу. Це стало своєрідним чудом. Люди набирали воду, вважаючи її чудодійною. Пам'ятник було знищено в роки лихоліть.[]
XX століття
У 1908 році село сколихнув такий землетрус, що зруйнував кам'яну церкву, ставши провісником (як кажуть старі люди) майбутніх випробувань.
На початку ХХ століття в Бузівці працювало п'ять вітряків і два водяних млини, дві крупорушки і чотири кузні. Жило тут 3434 особи. Розвиток капіталізму спричинював дедалі більше майнове розшарування населення. 3 3928 десятин землі поміщикові й церкві належало тоді 2053 десятини, а 584 селянським господарствам 1875 десятин, тобто на один двір припадало в середньому лише 3,2 десятини. В 1907 році 609 селянських господарств володіли 1709 десятинами (на одно господарство припадало пересічно 2,8 десятини). В 1912 році з 631 селянського господарства 15 — не мали землі, 93 — володіли до 1 десятини, 130 — від 1 до 2 десятин. У той же час 20 господарів мали по 10 і більше десятин. Безземелля й малоземелля змушували бідноту йти в найми до поміщика та місцевих багатіїв або шукати заробітків у Херсонській губернії.
Боротьба на селі з кожним роком загострювалася. Селяни виступали не лише проти поміщиків, а й проти місцевих багатіїв. Під час революції 1905—1907 років біднота Бузівки піднімалася на боротьбу проти своїх гнобителів. У донесенні прокурора Уманського окружного суду записано:
«В Таращанськім повіті безпорядки охопили значну більшість населених місць, селяни, всюди збираються натовпом по 500 чоловік і більше, приходять до місцевих поміщиків і орендарів, погрожують, виганяють з економії як власників, так і службовців. Такі дії відбувалися в… с. Бузівці у поміщика Слухая. Чини поліції арештували найбільш відомих агітаторів і керівників руху, користуючись сприянням військової сили» .
У дореволюційний час у Бузівці працював один фельдшер, діяли аптека і дві школи: церковнопарафіяльна з 1859 року та земська з 1909 року. Значна частина дітей залишалася поза школою.
Визвольні змагання
На початку березня 1918 року Бузівку зайняли німецькі війська, потім село відвоювали війська Симона Петлюри.
У лютому 1919 року село знову окупували радянські війська. Наприкінці серпня в село ввійшли загони генерала Денікіна, які були вибиті частинами Червоної армії.
У лісах навколо Бузівки в 1920—1921 роках діяли різні загони повстанців — найчисельнішими і найбоєздатнішими були загони Н. Махна.
Воєнні, каральні операції проти них здійснювала 14-та кавалерійська дивізія під командуванням Олександра Пархоменка. 3 січня 1921 року поблизу Бузівки Пархоменко та його штаб загинули під час сутички з махновцями. В 1949 році на цьому місці, на західній околиці села, було встановлено обеліск (нині демонтовано).
Перші роки радянської влади
Весною 1921 року в селі був розквартирований протягом кількох місяців один з підрозділів 2-ї бригади 17-ї кавалерійської дивізії корпусу червоних козаків. Тоді ж у Бузівці створено комітет незаможних селян. Першим головою КНС був О. О. Макарчук. Комсомольський осередок виник влітку 1923 року, його секретарем був син селянина-бідняка В. М. Калюжний.
1920 року в селі почала працювати початкова школа, організовано навчалося грамоти доросле населення. Наступного року відкрито хату-читальню з бібліотекою, яку 1923 року перетворено в сельбуд. Тут проводилися голосні читання й обговорення книг, драмгурток готував вистави тощо.
З квітня 1923 року Бузівка — центр сільської ради новоствореного Жашківського району Уманської округи.
1926 року тут було 849 дворів, у яких налічувалося 3521 осіб.
З ініціативи партосередку, що виник 1928 року (перший секретар К. С. Гацанюк), та комнезаму в квітні 1929 року створено ТСО3 «Колосок». Наприкінці року на його базі створено артіль ім. П. П. Постишева. Через рік організовано другу — ім. Г. І. Петровського, а в лютому третю — ім. Й. В. Сталіна. У них навесні 1931 року примусово об'єдналося 80 % господарств села. В 1932 році артіль ім. Г. І. Петровського за виробничі досягнення занесено на районну Дошку пошани, а колгоспникам І. Г. Гацанюку, Г. П. Дзьомі, Г. К. Килимнику та П. Т. Яримчуку присвоєно звання ударника соціалістичної праці. Протягом 1932—1933 рр. село охопив голод, організований Радянською владою з метою геноциду українців, точну кількість померлих не встановлено. Спочатку бузівські артілі обслуговувала Жашківська МТС, а в 1935 році МТС створено у Бузівці. Вона мала 20 тракторів. У тому ж році в селі з'явилися перші автомашини, а в 1937-му — комбайни. При МТС існували курси підготовки трактористів і шоферів.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 245 мешканців села.
Друга світова війна
З початком радянсько-німецької війни жителі Бузівки стали на захист рідної землі. В лавах Червоної Армії знаходилось 479 уродженців села. Інші чинили опір нацистам на тимчасово окупованій території. Колишній голова колгоспу депутат Верховної Ради УРСР першого скликання П. П. Давиденко та колишній секретар Жашківського райкому партії К. М. Музика організовували в районі підпілля. Восени 1941 року в Бузівці з'явилися рукописні листівки із закликом до опору новим окупантам та висловленням упевненості, що Червона Армія переможе. Але згодом П. П. Давиденка і К. М. Музику схопили поліцаї. Вони були замордовані в гестапівських катівнях.
3а час окупації нацисти завдали великої шкоди господарству Бузівки. Вони зруйнували МТС, колгоспні садиби, вивезли посівний матеріал, закрили школу і в її приміщенні розмістили поліцейську дільницю. 350 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на каторжні роботи.
9 січня 1944 року село було відвойоване частинами 1-го Українського фронту і в його складі 1-ю Чехословацькою бригадою в СРСР на чолі з Людвіком Свободою.
479 жителів села брали участь у війні, 117 мешканців села нагороджено орденами і медалями, 174 чоловіка загинули. На їх честь в центрі села встановлено гранітний обеліск з викарбуваними іменами загиблих.
Повоєнні роки
У березні 1944 року в селі почала працювати середня школа. В усіх артілях відкрилися клуби. 1948 року відновили діяльність бібліотека, лікарня й аптека.
У жовтні 1950 року три бузівські колгоспи об'єдналися в один — ім. О. Я. Пархоменка. У 1954 році колгосп став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
У 1968 році в селі відкрито новий будинок культури.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,18% |
російська | 1,49% |
інші/не вказали | 0,33% |
Сучасність
На території населеного пункту функціонують: загальноосвітня школа, дитячий садок, медамбулаторія, сільгосппідприємство «Канюківське», ПСП «Агропродукти — Вільд Україна», рибгосп «Гірський Тікич», ВАТ САТП-2306, МТС, «Агро сервіс», 9 закладів торгівлі та громадського харчування, Будинок культури, бібліотека, православна церква, церква християн-баптистів, пекарня, перукарня.
У Будинку культури працює філіал Жашківської музичної школи, духовий оркестр, який у 2003 році визнано народним, сільський хор, який у 2005 році став народним аматорським колективом.
Село повністю газифіковано, замінено стару електромережу на нову, телефонний зв'язок підключено до 450 жилих будинків. В 2015 році проведено водогін в центральній частині села. У 2016 році встановлено ліхтарі нічного вуличного освітлення.
16 серпня 2017 року, шляхом об'єднання Бузівської та Зеленорізької сільських рад Жашківського району, була створена Бузівська сільська громада, з адміністративним центром у селі Бузівка.
Житловий фонд становить 938 індивідуальних будинків.
Відомі люди
- Коношевич Степанида Степанівна (* 1925) — Герой Соціалістичної праці.
- Пасічнюк Сергій Володимирович (1969—2015) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея
- Вулиця Ватутіна
- Сільська рада
- Школа
- Будинок культури
- Амбулаторія
- Свято-Покровська церква
- Магазин
- Пам'ятник воїнам-односельчанам
- Братська могила радянських воїнів
- Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Див. також
Джерела
Посилання
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з лютого 2019]
- . Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 22 листопада 2007.
- maps.vlasenko.net [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- М. О. Максимович. Собрание сочинений, т.1, стор. 695—696
- Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, т.9 СПб., 1896, стор.575.
- Журнал «Киевская старина», 1887, № 8, стор.92-124.
- Список населённых мест Киевской губернии, стор. 1410—1411;Материалы о крестьянском надельном землевладении в Киевской губернии, ч.1 К., 1907, стор.176.
- Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году. стор. 416.
- Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР, 1965, № 1, стор.74.
- Список поселень Уманської округи. Попередні підсумки перепису населення 1926 р. Умань, 1927, стор. 49.
- Газета «Колгоспник Жашківщини», 17 серпня 1932 року.
- . Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 9 червня 2013.
- . buzivska.gromada.org.ua (ua) . Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- Бузівка — відео про село та зйомки з висоти пташиного польоту [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Бузівка на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з лютого 2019]
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Buzi vka selo v Ukrayini v Zhashkivskij miskij gromadi Umanskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti Roztashovane na livomu berezi richki Girskij Tikich pritoka Tikichu za 17 km na pivden vid mista Zhashkiv ta za 2 km vid avtoshlyahu M05 Naselennya stanovit 2 200 osib stanom na 1 sichnya 2008 r selo Buzivka Gerb Krayina Ukrayina Oblast Cherkaska oblast Rajon Umanskij rajon Gromada Zhashkivska miska gromada Kod KATOTTG UA71060090030050390 Oblikova kartka gska2 rada gov ua Osnovni dani Zasnovane 1644 Naselennya 2 200 na 1 sichnya 2008 Teritoriya 45 km Plosha lt 3 2 gt km Poshtovij indeks 19243 Telefonnij kod 380 474792 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 07 14 pn sh 30 05 21 sh d 49 12056 pn sh 30 08917 sh d 49 12056 30 08917 Koordinati 49 07 14 pn sh 30 05 21 sh d 49 12056 pn sh 30 08917 sh d 49 12056 30 08917 Serednya visota nad rivnem morya 209 m Vodojmi r Girskij Tikich Vidstan do oblasnogo centru 146 7 fizichna km Najblizhcha zaliznichna stanciya Zhashkiv Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 17 km Misceva vlada Adresa radi 19243 Cherkaska obl Umanskij r n s Buzivka Karta Buzivka Buzivka Mapa Buzivka u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Buzivka IstoriyaXVII XIX stolittya Persha pisemna zgadka pro selo datuyetsya 1644 rokom U shodenniku Osvyencima ye zapis datovanij 17 zhovtnyam pro te sho vid Zubrihi do Bozovki piv velikoyi ukrayinskoyi mili U 1647 roci selo na geografichnih kartah G de Boplana poznachene pid nazvoyu Bozovka Pro pohodzhennya nazvi sela ye rizni versiyi Voni pov yazani z kvitami buzku lelekami buzkami ta navit antskim carem Bozom chi Vuzom yakij jmovirno zasnuvav misto Buz sho bulo znisheno mongolo tatarami Pid chas vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu 1648 1657 rokiv buzivchani vlilisya do povstanskih zagoniv i borolisya proti polsko shlyahetskogo panuvannya 3 1649 roku Buzivka sotenne mistechko Umanskogo polku Zhiteli sela aktivno dopomagali vijsku Ivana Boguna v bitvi z polskim vijskom u sichni 1655 roku poblizu Buzivki Pislya trivaloyi borotbi cya miscevist za Andrusivskim peremir yam 1667 roku a potim i za Traktatom pro vichnij mir 1686 roku lishilasya pid vladoyu Rechi Pospolitoyi Magnati j shlyahta vodnochas z vidnovlennyam svoyeyi vladi zahoplyuvali zemli peretvoryuyuchi selyan na kripakiv zmushuyuchi yih vidbuvati panshinu ta rizni povinnosti Ne unikli ciyeyi doli j meshkanci Buzivki Tyazhke pidnevilne zhittya shtovhalo selyan na borotbu 1671 roku getman Pravoberezhnoyi Ukrayini Petro Doroshenko yakij 1669 roku uklav ugodu z tureckim sultanom za nepokoru zrujnuvav mistechko Zhiteli Buzivki ta navkolishnih sil perehovuvalisya v mankivskih lisah zvidki robili napadi na svoyih gnobiteliv Voni brali uchast u povstanni 1702 1704 rokiv pid provodom Semena Paliya u gajdamackomu rusi zokrema u antifeodalnomu povstanni 1768 roku na Pravoberezhnij Ukrayini 1793 roku Pravoberezhna Ukrayina u tomu chisli j Buzivka vvijshli do skladu Rosijskoyi imperiyi Selom yak i ranishe na pravah votchini volodili polski shlyahtichi U 1793 1799 rokah lyutuvala posuha pishli nevrozhayi i golod yakogo ne perezhilo bagato selyan 3 1797 roku Buzivka vhodila do skladu Umanskogo povitu cherez dva roki Zvenigorodskogo she cherez chotiri znovu do skladu Umanskogo povitu a z 1840 roku Tarashanskogo povitu Kiyivskoyi guberniyi 1863 roku selo stalo centrom Buzivskoyi volosti Zhiteli Buzivki borolisya proti panskogo gnitu i v XIX stolitti Tak u lipni veresni 1831 roku voni vidmovilisya vikonuvati panshinu Pani Civinska skarzhilasya kiyivskomu gubernatoru sho selyani yakus vilnist progolosili vidmovlyayutsya vidbuvati povinnosti vimagayut dlya sebe produktiv I na dokaz svoyih sliv navodila taki dani 20 serpnya na panshinu povinno bulo vijti 40 zhinok z serpami vijshlo tilki 28 kosariv z 13 4 Do Buzivki na pridushennya vistupu selyan pribula vijskova komanda v kilkosti 50 cholovik yaka zaareshtuvala organizatoriv I Oprishka ta H Naumenka Selyani namagalisya yih vizvoliti u seli todi zhilo 593 cholovika odnak zaareshtovanih vidpravili do kiyivskoyi v yaznici Nastupnogo dnya v pole ne vijshov nihto U novij skarzi vid 30 veresnya pomishicya povidomlyala sho spravi z panshinoyu lishilisya starimi selyani ne vidroblyayut yiyi Na chas reformi 1861 roku v seli prozhivalo 2139 osib Tut bula vinokurnya cegelnij zavod vitryak i chotiri vodyanih mlini Pislya reformi zhiteli Buzivki zalishalisya timchasovozobov yazanimi i mali vidbuvati panshinu ta inshi povinnosti do 1880 roku Poboyuyuchis togo sho selyani priyednayutsya do polskih povstanciv carskij uryad ogolosiv pro pripinennya timchasovoyi zobov yazanosti z 1 veresnya 1863 roku Selyanam bulo peredano 1757 desyatin zemli za yaku voni povinni shoroku vnositi do kazni po 2851 karbovanciv 77 kopijok vikupnih platezhiv U pomishika zalishilosya 1684 desyatini Cherez selo neodnorazovo proyizdili rosijski imperatori Oleksandr I ta Oleksandr II Carski kortezhi buli velmi pishnimi Ce spravilo nezabutnye vrazhennya na buzivchan i voni pobuduvali pam yatnik Oleksandru II za svoyi koshti i za svoyim proektom Ce buv unikalnij vipadok Koli pam yatnik osvyatili svyasheniki to z pid pam yatnika vistupila voda i pobigla shodami donizu Ce stalo svoyeridnim chudom Lyudi nabirali vodu vvazhayuchi yiyi chudodijnoyu Pam yatnik bulo znisheno v roki liholit yakih XX stolittya U 1908 roci selo skolihnuv takij zemletrus sho zrujnuvav kam yanu cerkvu stavshi provisnikom yak kazhut stari lyudi majbutnih viprobuvan Na pochatku HH stolittya v Buzivci pracyuvalo p yat vitryakiv i dva vodyanih mlini dvi kruporushki i chotiri kuzni Zhilo tut 3434 osobi Rozvitok kapitalizmu sprichinyuvav dedali bilshe majnove rozsharuvannya naselennya 3 3928 desyatin zemli pomishikovi j cerkvi nalezhalo todi 2053 desyatini a 584 selyanskim gospodarstvam 1875 desyatin tobto na odin dvir pripadalo v serednomu lishe 3 2 desyatini V 1907 roci 609 selyanskih gospodarstv volodili 1709 desyatinami na odno gospodarstvo pripadalo peresichno 2 8 desyatini V 1912 roci z 631 selyanskogo gospodarstva 15 ne mali zemli 93 volodili do 1 desyatini 130 vid 1 do 2 desyatin U toj zhe chas 20 gospodariv mali po 10 i bilshe desyatin Bezzemellya j malozemellya zmushuvali bidnotu jti v najmi do pomishika ta miscevih bagatiyiv abo shukati zarobitkiv u Hersonskij guberniyi Borotba na seli z kozhnim rokom zagostryuvalasya Selyani vistupali ne lishe proti pomishikiv a j proti miscevih bagatiyiv Pid chas revolyuciyi 1905 1907 rokiv bidnota Buzivki pidnimalasya na borotbu proti svoyih gnobiteliv U donesenni prokurora Umanskogo okruzhnogo sudu zapisano V Tarashanskim poviti bezporyadki ohopili znachnu bilshist naselenih misc selyani vsyudi zbirayutsya natovpom po 500 cholovik i bilshe prihodyat do miscevih pomishikiv i orendariv pogrozhuyut viganyayut z ekonomiyi yak vlasnikiv tak i sluzhbovciv Taki diyi vidbuvalisya v s Buzivci u pomishika Sluhaya Chini policiyi areshtuvali najbilsh vidomih agitatoriv i kerivnikiv ruhu koristuyuchis spriyannyam vijskovoyi sili U dorevolyucijnij chas u Buzivci pracyuvav odin feldsher diyali apteka i dvi shkoli cerkovnoparafiyalna z 1859 roku ta zemska z 1909 roku Znachna chastina ditej zalishalasya poza shkoloyu Vizvolni zmagannya Na pochatku bereznya 1918 roku Buzivku zajnyali nimecki vijska potim selo vidvoyuvali vijska Simona Petlyuri U lyutomu 1919 roku selo znovu okupuvali radyanski vijska Naprikinci serpnya v selo vvijshli zagoni generala Denikina yaki buli vibiti chastinami Chervonoyi armiyi U lisah navkolo Buzivki v 1920 1921 rokah diyali rizni zagoni povstanciv najchiselnishimi i najboyezdatnishimi buli zagoni N Mahna Voyenni karalni operaciyi proti nih zdijsnyuvala 14 ta kavalerijska diviziya pid komanduvannyam Oleksandra Parhomenka 3 sichnya 1921 roku poblizu Buzivki Parhomenko ta jogo shtab zaginuli pid chas sutichki z mahnovcyami V 1949 roci na comu misci na zahidnij okolici sela bulo vstanovleno obelisk nini demontovano Pershi roki radyanskoyi vladi Vesnoyu 1921 roku v seli buv rozkvartirovanij protyagom kilkoh misyaciv odin z pidrozdiliv 2 yi brigadi 17 yi kavalerijskoyi diviziyi korpusu chervonih kozakiv Todi zh u Buzivci stvoreno komitet nezamozhnih selyan Pershim golovoyu KNS buv O O Makarchuk Komsomolskij oseredok vinik vlitku 1923 roku jogo sekretarem buv sin selyanina bidnyaka V M Kalyuzhnij 1920 roku v seli pochala pracyuvati pochatkova shkola organizovano navchalosya gramoti dorosle naselennya Nastupnogo roku vidkrito hatu chitalnyu z bibliotekoyu yaku 1923 roku peretvoreno v selbud Tut provodilisya golosni chitannya j obgovorennya knig dramgurtok gotuvav vistavi tosho Z kvitnya 1923 roku Buzivka centr silskoyi radi novostvorenogo Zhashkivskogo rajonu Umanskoyi okrugi 1926 roku tut bulo 849 dvoriv u yakih nalichuvalosya 3521 osib Z iniciativi partoseredku sho vinik 1928 roku pershij sekretar K S Gacanyuk ta komnezamu v kvitni 1929 roku stvoreno TSO3 Kolosok Naprikinci roku na jogo bazi stvoreno artil im P P Postisheva Cherez rik organizovano drugu im G I Petrovskogo a v lyutomu tretyu im J V Stalina U nih navesni 1931 roku primusovo ob yednalosya 80 gospodarstv sela V 1932 roci artil im G I Petrovskogo za virobnichi dosyagnennya zaneseno na rajonnu Doshku poshani a kolgospnikam I G Gacanyuku G P Dzomi G K Kilimniku ta P T Yarimchuku prisvoyeno zvannya udarnika socialistichnoyi praci Protyagom 1932 1933 rr selo ohopiv golod organizovanij Radyanskoyu vladoyu z metoyu genocidu ukrayinciv tochnu kilkist pomerlih ne vstanovleno Spochatku buzivski artili obslugovuvala Zhashkivska MTS a v 1935 roci MTS stvoreno u Buzivci Vona mala 20 traktoriv U tomu zh roci v seli z yavilisya pershi avtomashini a v 1937 mu kombajni Pri MTS isnuvali kursi pidgotovki traktoristiv i shoferiv Selo postrazhdalo vnaslidok genocidu ukrayinskogo narodu provedenogo okupacijnim uryadom SRSR 1932 1933 ta 1946 1947 rokah Pid chas Golodomoru 1932 1933 rokiv tilki za oficijnimi danimi vid golodu pomerlo 245 meshkanciv sela Druga svitova vijna Z pochatkom radyansko nimeckoyi vijni zhiteli Buzivki stali na zahist ridnoyi zemli V lavah Chervonoyi Armiyi znahodilos 479 urodzhenciv sela Inshi chinili opir nacistam na timchasovo okupovanij teritoriyi Kolishnij golova kolgospu deputat Verhovnoyi Radi URSR pershogo sklikannya P P Davidenko ta kolishnij sekretar Zhashkivskogo rajkomu partiyi K M Muzika organizovuvali v rajoni pidpillya Voseni 1941 roku v Buzivci z yavilisya rukopisni listivki iz zaklikom do oporu novim okupantam ta vislovlennyam upevnenosti sho Chervona Armiya peremozhe Ale zgodom P P Davidenka i K M Muziku shopili policayi Voni buli zamordovani v gestapivskih kativnyah 3a chas okupaciyi nacisti zavdali velikoyi shkodi gospodarstvu Buzivki Voni zrujnuvali MTS kolgospni sadibi vivezli posivnij material zakrili shkolu i v yiyi primishenni rozmistili policejsku dilnicyu 350 yunakiv i divchat vivezli do Nimechchini na katorzhni roboti 9 sichnya 1944 roku selo bulo vidvojovane chastinami 1 go Ukrayinskogo frontu i v jogo skladi 1 yu Chehoslovackoyu brigadoyu v SRSR na choli z Lyudvikom Svobodoyu 479 zhiteliv sela brali uchast u vijni 117 meshkanciv sela nagorodzheno ordenami i medalyami 174 cholovika zaginuli Na yih chest v centri sela vstanovleno granitnij obelisk z vikarbuvanimi imenami zagiblih Povoyenni roki U berezni 1944 roku v seli pochala pracyuvati serednya shkola V usih artilyah vidkrilisya klubi 1948 roku vidnovili diyalnist biblioteka likarnya j apteka U zhovtni 1950 roku tri buzivski kolgospi ob yednalisya v odin im O Ya Parhomenka U 1954 roci kolgosp stav uchasnikom Vsesoyuznoyi silskogospodarskoyi vistavki v Moskvi U 1968 roci v seli vidkrito novij budinok kulturi NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 98 18 rosijska 1 49 inshi ne vkazali 0 33 SuchasnistNa teritoriyi naselenogo punktu funkcionuyut zagalnoosvitnya shkola dityachij sadok medambulatoriya silgosppidpriyemstvo Kanyukivske PSP Agroprodukti Vild Ukrayina ribgosp Girskij Tikich VAT SATP 2306 MTS Agro servis 9 zakladiv torgivli ta gromadskogo harchuvannya Budinok kulturi biblioteka pravoslavna cerkva cerkva hristiyan baptistiv pekarnya perukarnya U Budinku kulturi pracyuye filial Zhashkivskoyi muzichnoyi shkoli duhovij orkestr yakij u 2003 roci viznano narodnim silskij hor yakij u 2005 roci stav narodnim amatorskim kolektivom Selo povnistyu gazifikovano zamineno staru elektromerezhu na novu telefonnij zv yazok pidklyucheno do 450 zhilih budinkiv V 2015 roci provedeno vodogin v centralnij chastini sela U 2016 roci vstanovleno lihtari nichnogo vulichnogo osvitlennya 16 serpnya 2017 roku shlyahom ob yednannya Buzivskoyi ta Zelenorizkoyi silskih rad Zhashkivskogo rajonu bula stvorena Buzivska silska gromada z administrativnim centrom u seli Buzivka Zhitlovij fond stanovit 938 individualnih budinkiv Vidomi lyudiKonoshevich Stepanida Stepanivna 1925 Geroj Socialistichnoyi praci Pasichnyuk Sergij Volodimirovich 1969 2015 starshina Zbrojnih Sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni GalereyaVulicya Vatutina Silska rada Shkola Budinok kulturi Ambulatoriya Svyato Pokrovska cerkva Magazin Pam yatnik voyinam odnoselchanam Bratska mogila radyanskih voyiniv Pam yatnij znak zhertvam GolodomoruDiv takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Cherkaska oblast DzherelaBuzivka u sestrinskih Vikiproyektah Portal Cherkashina Informaciya u Vikidanih Temi u Vikidzherelah Proyekt Naseleni punkti Ukrayini Buzivka u Vikishovishi Posilannya who is who com ua nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Arhiv originalu za 29 bereznya 2008 Procitovano 22 listopada 2007 maps vlasenko net 23 zhovtnya 2007 u Wayback Machine ros M O Maksimovich Sobranie sochinenij t 1 stor 695 696 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii t 9 SPb 1896 stor 575 Zhurnal Kievskaya starina 1887 8 stor 92 124 Spisok naselyonnyh mest Kievskoj gubernii stor 1410 1411 Materialy o krestyanskom nadelnom zemlevladenii v Kievskoj gubernii ch 1 K 1907 stor 176 Itogi perepisi skota u selskogo krestyanskogo naseleniya Kievskoj gubernii v 1912 godu stor 416 Naukovo informacijnij byuleten Arhivnogo upravlinnya URSR 1965 1 stor 74 Spisok poselen Umanskoyi okrugi Poperedni pidsumki perepisu naselennya 1926 r Uman 1927 stor 49 Gazeta Kolgospnik Zhashkivshini 17 serpnya 1932 roku Arhiv originalu za 23 bereznya 2014 Procitovano 9 chervnya 2013 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih buzivska gromada org ua ua Arhiv originalu za 8 serpnya 2018 Procitovano 8 serpnya 2018 Literatura Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim PosilannyaBuzivka video pro selo ta zjomki z visoti ptashinogo polotu 22 bereznya 2022 u Wayback Machine Buzivka na who is who com ua nedostupne posilannya z lyutogo 2019 Ce nezavershena stattya pro Cherkasku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi