Буди́нок націона́льних тво́рчих колекти́вів України розташований на бульварі Тараса Шевченка, 50-52. Фасад декорований художньою керамікою Ольги Рапай-Маркіш.
| Будинок національних творчих колективів України | |
|---|---|
| Килимово-орнаментальні композиції Ольги Рапай на фасаді будинку | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Бульвар Тараса Шевченка, 50-52 |
| 50°26′46″ пн. ш. 30°29′54″ сх. д. / 50.44625000002777426° пн. ш. 30.49852777780577995° сх. д.Координати: 50°26′46″ пн. ш. 30°29′54″ сх. д. / 50.44625000002777426° пн. ш. 30.49852777780577995° сх. д. | |
| Місце діяльності | Україна |
| |
Історія ред.
Будівля зведена у 1980-х роках.
1987 оздоблена панно у народному стилі.
У травні 2003 року завершено реконструкцію будинку.
Установи й організації ред.
У приміщенні будинку розміщені адміністрації Академічної капели «Думка», хору ім. Г. Верьовки, капели бандуристів, Національного оркестру народних інструментів, Інституту культурології НАМУ, Укрдержконцерт.
Панно Ольги Рапай ред.
Казкові персонажі. Фрагмент панно |
| Ольга Рапай-Маркіш. |
| Панно на Будинку національних творчих колективів України, 1987 |
| майоліка, художня кераміка. |
| Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 50-52 |
Над оздобленням Будинку національних творчих колективів України працювали художниця Ольга Рапай і скульптор Олександр Думчев.
У цілому Київ прикрашало близько 15 великих робіт О.Рапай. У них простежувався мотив переосмислення народної культури, казок, легенд і бувальщин.
Розтлумачив походження образів у творах художниці Юрій Щербак:
«Вони народжені у тих самих незрозумілих і мудрих глибинах українського фольклору, що й петриківські квіти, приймаченківські птахи й залізняківські шалені скакуни. Зелений лев із роззявленою пащекою наче зійшов із старокиївських фресок, маски лісовиків, чаклунів та веселої бісівської нечисті мовби побували на середньовічному карнавалі, у призабутих козацьких містечках з їх тривожним бурхливим життям».
О. Рапай, серед друзів якої були Георгій Якутович, Григорій Гавриленко, Олександр Губарев, Сергій Параджанов, захоплювалась українським мистецтвом і народними мотивами. Їй були близькі українські мисткині Марія Примаченко, Ганна Собачко, Марфа Тимченко.
Ольга Рапай, переживши добу радянського терору, арешт своєї матері, перекладачки і фахівчині з української діалектики Зінаїди Йоффе, розстріл батька, єврейського поета Переца Маркіша, вітчима, українського мовознавця Бориса Ткаченка і власне заслання, знайшла притулок у творчості.
Ізабелла Хруслінська зазначає:
«Звернення до народних мотивів не є самоціллю її мистецтва. Визначальним у її творчості є створення з усіх цих елементів [народного мистецтва] власного світу. Цей світ заперечує існування в її житті, житті близьких їй людей і довкола неї того, що було трагічним, важким, страшним».
Панно на Будинку національних творчих колективів України, один із найостанніших творів київської монументалістики 1960-1980-х років, Ольга Рапай створила 1987 року.
Загальна площа керамічної композиції на першому поверсі становить понад 300 м² (252 плитки завдовжки і 8 заввишки). Верхню частину прикрашають три панно, кожне з яких має 19 плиток завдовжки і 21 заввишки.
На рівні п'ятого і шостого поверхів розміщені три килимово-орнаментальні композиції із райськими квітами і птахами. Райські квіти, за спогадами художниці, вийшли зі спогадів дитинства:
«Пам'ятаю таке переживання дитинства, коли я була у своєї української подруги,… я любила бувати там, тому що на дверях, що ведуть із однієї хати через сіни в іншу, зверху олійними фарбами були намальовані квіти. Як у мене».
Перший поверх оперізує яскрава фризова композиція. На ній казкові галявини й гаї із звірами, райськими птахами і лебедями переплітаються з урочистими сценами українського весільного обряду.
За визначенням мистецтвознавців, «у цьому панно проявилися щира любов Ольги Рапай до народної культури і її традицій. Її захоплене сприйняття краси навколишнього світу сприймається як гімн народної творчості».
- Фрагменти панно
Примітки ред.
Джерела ред.
- Берлянд І. (редактор-упорядник). Ольга Рапай-Маркіш: Життя і Творчість. — К. : Дух і Літера, 2018. — 150 с.
- Дем’ян Валентина. Райська птаха Ольги Рапай-Маркіш в сучасному місті / Мистецтво на зламі: кризові моменти поступу. — 2019. — С. 46-47.[недоступне посилання]
- Дем’ян В. (2018). .
- Корусь О. Сказочный город. Монументально-декоративная керамика Ольги Рапай // Антиквар. — 2015. — № 11-12.
- . Дух і Літера. 2007. Архів оригіналу за 11 березня 2022.
- Рапай Катерина. Подвійна експозиція // Єгупець. — 2018. — № 27. — С. 346-444.
- Хруслінська Ізабелла. Портрет Ольги Рапай-Маркиш, українсько-єврейського скульптора // Український журнал. — 2008. — № 9 (38). — С. 54-55.
- Щербак Юрій. Од кореня народного мистецтва // Літературна Україна. — 1969.
Посилання ред.
- Будинок національних творчих колективів України [ 18 листопада 2019 у Wayback Machine.] — фото