Олександр Тимофійович Бо́рмотов (6 квітня 1926, Смоленська область, РРФСР — †1 січня 2001, Київ) — український радянський фотограф, фотокореспондент РАТАУ — ТАРС, член Спілки журналістів України та СРСР.
| Олександр Тимофійович Бормотов | |
|---|---|
| | |
| Народження | 6 квітня 1926 д. Потлово, Сичовський район Смоленської області, Росія |
| Смерть | 1 січня 2001 (74 роки) |
| Київ | |
| Поховання | Київ |
| Країна | СРСР→ Україна |
| Жанр | фотографія |
| Діяльність | журналіст |
| Напрямок | Фотожурналістика, документальна фотографія |
| Нагороди | |
| Премії | |
| | |
| Бормотов Олександр Тимофійович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в 1926 році у селі Потлово, Сичовського району Смоленської області РРФСР, знищеної німцями в 1941 році. Дитиною, з 1933 по 1941 роки, проживав у Москві на Старому Арбаті, де і почалось його захоплення мистецтвом фотографії. У 1941 був евакуйований в Курганську область РРФСР, де у 1943 закінчив школу і пішов до армії. Після навчання у Першому Омському військово-піхотному училищу, з 1945 по 1953 роки перебував на службі в Німеччині, а потім, до 1958 року — у Києві. Був демобілізований у званні капітана. Залишившись у Києві, почав працювати фотографом в ательє кольорової фотографії на вул. Червоноармійській.
До 1967 року проживав з сім'єю на Еспланадній вулиці, у домі № 26 відомому, як колишній будинок розпусти, де 22 травня 1885 року помер київський цивільний губернатор С. Н. Гудима-Левкович. У 1904 р, через будинок по цій же вулиці жив російський письменник Михайло Булгаков.
У 70-80-і роки був провідним фоторепортером в Києві та Україні, фотокореспондентом Радіо — телеграфного агентства України (РАТАУ). Завдяки Бормотову залишилося багато унікальних фотознімків із життя столиці України 1950–1990 років. У середині 1970-х його роботи були опубліковані в фотоальбомі «Мир-Війна-Мир» (1974) Фотокіновидавництво[de] Лейпцига, у щомісячному ілюстрованому журналі Спілки журналістів СРСР «Радянське фото»[en], радянської та зарубіжної пресі 60-х-80-х рр. А. Т. Бормотов — автор портрета композитора Дмитра Шостаковича в Київському оперному театрі на репетиції опери «Катерина Ізмайлова», знімків англійської принцеси Анни в 1970-х у Києві на Чемпіонаті з кінного спорту, Сальвадора Альєнде, що за півроку до своєї загибелі приїжджав до Києва і, несподівано порушивши Протокол, зупинив кортеж і відвідав один з київських гастрономів, Індіри Ганді, Броза Тіто, Річарда Ніксона, короля і королеви Швеції, які відвідували Київ тих років, численних фотографій зірок російської і української опери та балету, естради, відомих спортсменів і артистів, губернаторів США, які знаходилися в Києві з візитом.
Помер в 2001 році, похований у Києві.
Нагороди Редагувати
Бормотов нагороджен медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- . Youtube. 5 травня 2014. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).
- Т.А.Воронова (29 травня 2014). . LiveJournal Т. Воронової, дочки А.Бормотова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).
- ↑ День победы: помним, преклоняемся, чтим. Коллеги-фронтовики. РАТАУ. 31 січня 2015. Процитовано 2015-02-05. (рос.).
- Т.А.Воронова (18 серпня 2013). LiveJournal Т. Воронової, дочки А.Бормотова. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 2015-06-28. (рос.).
Посилання Редагувати
- Фотографії А. Бормотова в фотоархівах агентства ТАРС [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- 295 Фоторобот А. Бормотова з архіву його дочки Т. Воронової(рос.)
- Київ очима Олександра Бормотова на YouTube(рос.)
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |