Олексі́й Андрі́йович Борища́к (1 серпня 1979, Первомайське (Куп'янський район), Харківська область — 29 серпня 2014, Побєда (Щастинський район), Донецька область) — підполковник (посмертно) Збройних сил України.
| Борищак Олексій Андрійович | |
|---|---|
| Підполковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1 серпня 1979 Первомайське |
| Смерть | 29 серпня 2014 (35 років) Побєда |
| Поховання | Кременчук |
| Alma Mater | Харківський інститут танкових військ |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1998-2014 |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Короткий життєпис ред.
З 1983 року проживав у місті Кременчук Полтавської області, закінчив 9 класів кременчуцької ЗОШ № 31, Кременчуцький технікум залізничного транспорту, займався гирьовим спортом, займав призові місця.
З 1998 році призваний на строкову службу, під час неї вступив до Харківського інституту танкових військ. На 3-му курсі одружився. З 2003 року був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр.
Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. З березня 2014-го із підрозділом вирушив в Луганську область на кордон з Росією. 28 липня повернувся на ротацію, 19 серпня після бойового злагоджування знову вирушив в зону бойових дій під Іловайськ.
Востаннє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. Загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі в районі села Побєда — майор Борищак лишився прикривати відхід підрозділу.
Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі села Побєда. Ексгумований 18 вересня 2014-го пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезений до Дніпропетровська. Лежав в одній могилі разом з Віктором Ілляшенком, Романом Яковцем та невідомими загиблими.
Лютим 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 13 березня 2015-го з Олексієм попрощались у Кременчуці, перепохований на Свіштовському кладовищі.
Залишилися мама Людмила, дружина Оксана, 10-річна донька Валерія.
Нагороди ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 22 вересня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)
- нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради, 21 жовтня 2015-го (посмертно)
Вшанування пам'яті ред.
- 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову
Джерела ред.
- Борищак Олексій Андрійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 травня 2023.
- Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- В школе №31 открыли мемориальные доски погибшим в АТО кременчужанам. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
- Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.10.2015 № 616 «Про увічнення пам’яті Гавелі Б.В., Борищака О.А., Кирилова А.С., Гудзенка Ю.О. в м. Кременчуці»
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |