Борець Іван Олексійович

Іван Олексійович Борець (* 1898, Бориспіль) — бандурист.

Бандурист Київського радіокомітету, пізніше учасник студії Полтавської капели бандуристів під керівництва Гната Хоткевича. Переїхав у Харків, де став учасником Харківської капели бандуристів.

22 вересня 1937 заарештований за участь у військових формуваннях УНР 1917—1919 та за «входження до керівництва контрреволюційної націоналістичної фашистської організації».

За справою № 49081 Особливою нарадою трійки НКВД згідно зі ст. 54-11 КК УРСР засуджений до розстрілу. Вирок виконано 11 листопада 1937 року в м. Києві.

На неодноразові заяви дружини бандуриста до управління НКВС про долю чоловіка отримано відповідь згідно з таємним Наказом КДБ при РМ СРСР № 108-сс («совершенно секретно») від 24 серпня 1955 року: «Считаем возможным обьявить заявительнице о том, что ее муж Борец Иван Алексеевич в 1937 году был осужден к 10 годам ИТЛ и, находясь в местах заключения 11.11.1941 года умер от кровоизлияния в мозг». Відповіді з подібними формулюваннями отримували практично всі родичі розстріляних за вироками НКВС.

Джерела

• Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. — Сідней, Австралія, 1986. — 106 с.
• Литвин М. Струни золотії. — К.: Веселка, 1994 (117 с.)
• Самчук Улас. Живі струни. — Детройт, США, 1976 (468 с.)
• Черемський, К. П. Повернення традиції / К.Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с.
• Черемський, К. П. Шлях звичаю. — Х.: Глас. — 2002. — 444 с.
• Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ)— Харків,- Торонто, 2013 −368с.