Оле́на Гео́ргіївна Бо́ннер (15 лютого 1923, Мари, Туркестанська АРСР — 18 червня 2011, Бостон) — радянська та російська громадська діячка, правозахисниця, дисидентка, публіцистка. Дружина Андрія Дмитровича Сахарова.
Олена Георгіївна Боннер | |
---|---|
рос. Еле́на Гео́ргиевна Бо́ннэр | |
О.Боннер, А.Сахаров (1989) | |
Народилася | 15 лютого 1923 |
Померла | 19 червня 2011 (88 років) Бостон, Массачусетс США ·тривалі хвороби, серцева недостатність. |
Поховання | Востряковський цвинтар |
Громадянство | СРСР |
Національність | вірменка-єврейка |
Діяльність | Правозахисниця, спів-засновниця МГС та Меморіалу |
Відома завдяки | Правозахисною діяльністю |
Alma mater | 1-й Ленінградський медичний інститут |
Знання мов | російська[3], англійська і вірменська |
Учасник | німецько-радянська війна |
Членство | d |
Партія | 1965—1972 була в КПРС |
Батько | Кочарян Левон Саркісович |
Мати | Боннер Руфь Ґріґорьєвна |
Родичі | вітчим: |
У шлюбі з | 1-й: Іван Васильович Сємьонов 2-й: Андрій Дмитрович Сахаров |
Діти | обидва від 1-го чоловіка: Татьяна (1950), Олексій (1956) |
Нагороди | [no] |
|
Життєпис
Дитинство
Олена народилася 1923 року в місті Мерв в Туркестанській автономній республіці СРСР, в сім'ї високопоставлених партійних функціонерів. З раннього дитинства Люсі, через роботу вітчима сім'я багато переїжджала (Мерв, Чита, з 1926 року — Ленінград, з 1931 — Москва). У Москві вітчим працював у структурах Комінтерну.
27 травня 1937 року вітчим пішов на роботу й більше звідти не повернувся. Лише наступного ранку сім'я додзвонилася до секретаря батька та довідалася про арешт. Після арешту вітчима сім'ю було виселено з восьмикімнатної квартири та переселено до невеликої кімнатки. Невдовзі бабуся Олени по матері — Тетяна Матвіївна Боннер (у родинному колі «Батаня») з Єгоркою (Єгор — молодший брат Олени) переїхали до Ленінграду.
4 серпня Люся була в гостях дома у (Сєва був її першим коханням), коли прийшли арештовувати його матір Ліду. Обшук тривав усю ніч і лише під ранок чотирнадцятилітня Люся змогла потрапити додому. Того ж місяця матір відправила її до бабусі у Ленінград, оскільки у випадку арешту обох батьків доньку могли б віддати у дитбудинок. 10 грудня 1937 року було арештовано і матір. Люсі, іще школярці, довелося раз на місяць їздити в Москву — возити батькам передачі: матері до Бутирської в'язниці, а вітчиму спершу на Луб'янку, а згодом у Лефортово. В березні 1938 року передачу вітчиму не прийняли… Розстріляли його ще 17 лютого 1938 року. Від матері тривалий час теж не було звісток. Лише через півтора року надійшов перший лист від неї з Акмолинського табору дружин зрадників Батьківщини. За кілька років матір перевели у Карагандинський виправно-трудовий табір. Також було репресовано дядька (по матері) Матвія Боннера, та його дружину.
Сирота 1937 року
Літній Тетяні Боннер довелося самій доглядати трьох онуків, зокрема і Люсю з братом Єгором та їх кузину Наташу. Люся була комсомолкою та старшою піонер-вожатою. Через відмову зректися батьків у восьмому класі її виключили з комсомолу, трохи згодом поновили. В Ленінграді Олена відвідувала літературний гурток при Інституті історії мистецтв. 1940 року році закінчила школу (Фізико-математичний ліцей № 239). Почала працювати — на пів ставки прибиральницею в будинку де мешкала і на пів ставки у 69-й школі. Того ж року вступила на вечірнє відділення до на філологічний факультет, у травні 1941 року здала екзамен з обов'язкового курсу військової підготовки за спеціальністю медсестра.
Друга Світова
Від початку Другої Світової війни Люся була мобілізована до Красної Армії на Волховський фронт як санінструктор, хоча й короткий час побула на посаді помічника політрука. Працювала в одному з санітарних вагонів (рос. "летучки"), які евакуйовували поранених з-під блокованого Ленінграду до Вологди. На станції Валя () під час авіабомбардування була тяжко поранена та контужена.
Рани були чисельні та складні: тяжка контузія, перелом ключиці, тяжко зранене ліве передпліччя, крововилив в очному дні. Також спочатку були проблеми з мовою. 26 жовтня 1941 року на евакуаційному пункті у Вологді трапився лікар-хірург доктор Кіновіч (у фінську служив під керівництвом її тітки Раїси Лазарівни Боннер), тому Олену прооперував поза чергою. Спершу лікувалася в шпиталі у Вологді, невдовзі її перевезли в шпиталь у Свердловську де зшили нерв, що відновило дієздатність лівої руки.
Після виписки 30 грудня 1941 року знову почала працювати санітаркою у воєнно-санітарному поїзді № 122 під керівництвом Дорфмана Владіміра Єфрємовича. Взимку 1942–1943 років, коли її поїзд був на ремонті в Іркутську перездала іспити і поновила свій втрачений диплом медсестри. З 1943 року Олена стала старшою медсестрою у тому ж поїзді. Закінчення війни застало її під Інсбруком.
Єгорку ще на початку блокади бабуся відправила в евакуацію, разом зі школою де він навчався. В травні 1942 року в блокадному Ленінграді померла бабуся. Наталку забрала до себе бабусина сестра. Їхня сусідка (Віра Максимівна) добилася збереження житлової площі за Оленою, як служачої у Красній Армії, отож по закінченню війни Люсі було куди повернутися.
Після повернення до Ленінграду в середині травня 1945 року була призначена заступником керівника медичної служби окремого саперного батальйону на карело-фінському напрямку, який продовжував розміновувати мінні поля. Медпункти, попри вже мирний час, розташовувалися в землянках. Демобілізовано Єлєну в третю хвилю демобілізації — наприкінці серпня того ж року.
Повоєнне життя
В лютому 1946 року матір Руфь Ґеорґієвна повернулася із заслання з Карлагу та приїхала жити до доньки в Ленінград. На початку 1950 року родичі застерегли про ймовірний повторний арешт і матір на якийсь час виїхала до Москви. Реабілітовано в 1953 році.
З 1947 року Олена навчалася в 1-му Ленінградському медичному інституті за спеціальністю педіатр. В 1953 році була виключена з ВНЗ через висловлювання щодо справи лікарів. По смерті Сталіна поновлена в інституті. Після закінчення навчання працювала дільничним лікарем, пізніше лікарем-педіатром пологового будинку. Була удостоєна звання «Відмінник охорони здоров'я СРСР».
Під час навчання медінституті Олена познайомилася із своїм майбутнім першим чоловіком — Іваном Сємьоновим, батьком своїх дітей. Старша — донька Татьяна народилася в 1950 році (на третьому курсі інституту), молодший — син Алєксей — 1956 році. З 1965 року подружжя жило нарізно, проте офіційно розлучилися лише через шість років у 1971 році.
Суспільна діяльність та другий шлюб
В 1964 році було видано збірку «Всеволод Багрицький, щоденники, листи, вірші». Олена Боннер була одним із упорядників збірку Всеволода Багрицького. Сам Сєва загинув у часи війни під Москвою.
В 1965 році Олена вступила до КПРС, в 1972 році вийшла з партії, за причини не відповідності своїх поглядів політиці партії. В 1960-х Олена вже вела активне громадське життя. Брала участь у судових засідання, захищаючи дисидентів, писала петиції. Отримала кличку Всіхня Люся (рос. "Всехняя Люся"), бо задля можливості передачі посилок політув'язненим представлялася як їх донька.
Восени 1970 року вона вперше побачилися зі своїм другим чоловіком — Андрєм Сахаровим на квартирі правозахисника Валерія Чалідзе, проте тоді їх не познайомили. Знайомство відбулося того ж року в Калузі на одному із судових засідань (справа Б. Вайля — Р. Пімєнова). В 1972 році вони побралися.
Олена була спів-учасницею передачі щоденників на Захід. В 1973 році її неодноразово допитували по цьому інциденту. Приблизно тоді ж вона заснувала фонд допомоги дітям політв'язнів, передала до фонду премію [it], яку отримав Сахаров.
В 1975 році в Осло Олена Боннер представляла свого чоловіка Андрєя Сахарова на церемонії вручення Нобелівської премії миру. 12 травня 1976 року Боннер разом із чоловіком та ще десятьма дисидентами утворили Московську Гельсінську спілку, першу в СРСР. В тому ж 1976 році в Бомбеї помер її молодший брат Єгор (Іґорь Ґеворґовіч Аліханян), старший помічник великого судна-сухогруза.
Олена продовжує брати участь у долях багатьох правозахисників та дисидентів. Так в 1978 році вона першою прилетіла в Нижній Тавді (Тюменська область) до Семена Глузмана, як тільки він дав знати рідним куди його заслали, Олена привезла йому одяг, продукти, гроші. Через активну політичну діяльність Боннер обидвоє її діти були виключені з ВНЗ і в 1977–1978 роках і донька і син емігрували до США. Проте невістці Є. Алексєєвій влада заборонила виїзд із СРСР, це призвело до оголошення першого голодування Сахаровим та Боннер. Сімнадцятиденне голодування протривало від 22 листопада до 9 грудня 1981 року та увінчалося успіхом — Алєксєєву випустили до її чоловіка в США.
Заслання
Разом із чоловіком в 22 січня 1980 року поїхала у заслання в місто Горький. В 1984 році була засуджена Горьковським обласним судом за статею 190-1 Кримінального Кодексу РРФСР (наклеп на радянський суспільний та державний устрій), покарання відбувала за місцем заслання чоловіка в Горькому. Це було справжнє ув'язнення в «золотій клітці». Перед їхньою трикімнатною квартирою постійно чергував міліціонер. При виходах на вулицю подружжя завжди супроводжували люди у цивільному, які забороняли будь-які контакти. Заходити в гості дозволялося лише родичам та спеціально проінструктованим людям. За відсутності господарів квартиру обшукували. В помешканні не було телефону. Телефон установили лише 15 грудня 1986 року, напередодні дзвінка Михайла Горбачова.
Протестуючи проти справи над дружиною, Сахаров вдруге голодував, проте двадцятишестиденне голодування не дало результатів. Втретє оголосив голодування в квітні 1985 року добиваючись дозволу на виїзд Боннер за кордон для проведення операції на серці. Проголодував 178 днів — до жовтня. Щоби не дати Сахарову померти його силоміць госпіталізували та годували насильно.
Після заслання
16 грудня 1986 року Сахарову та Боннер подзвонив Михайло Горбачов та дозволив їм повернутися до Москви. Матір Олени — Руфь Георгіївна в травні наступного року поселилася із донькою та її чоловіком. В грудні того ж 1987 року її мама померла.
В Москві Боннер разом із Сахаровим узяла безпосередню участь в зародженні таких організацій як «Меморіал» та «Московська Трибуна».
14 грудня 1989 року, увечері, від серцевого нападу помер її чоловік — Андрій Сахаров.
По смерті чоловіка Олена не полишила активного соціального життя. Керувала фондом імені Сахарова, була головою міжнародної неурядової організації з увічнення його пам'яті.
З моменту заснування комісії з прав людини при президентові Росії була її членом допоки 28 грудня 1994 року, на знак протесту проти розв'язання Першої російсько-чеченської війни, не вийшла з її складу. Боннер не вважала прийнятним для себе продовжувати співпрацю з адміністрацією Бориса Єльцина, який розв'язав цю війну. Виступала на захист засудженого бізнесмена Михайла Ходорковського. 10 березня 2010 року першою підписала звернення російських громадських і політичних діячів до громадян Російської Федерації «Путін мусить піти» («рос. Путин должен уйти»).
Смерть
Останні роки проживала разом із донькою Тетяною в Бостоні. 21 лютого 2011 року була шпиталізована, після тривалого лікування 18 червня 2011 року померла від серцевого нападу. Прощальна церемонія відбувалася в місті Бруклайн. Згідно із заповітом була кремована та похована в Москві на Востряківському кладовищі, поруч із чоловіком, матір'ю та братом.
Цитати
Мені пощастило ... мене б послали не в санітарний поїзд, а на передову. Всіх тоді посилали туди. Посилали ж просто діри замазувати людьми. Це початок 1942 року — час, коли ніхто звідти не повертався. |
З початку і до кінця війни ... я ні разу не чула "В бій за Батьківщину! В бій за Сталіна". Ні разу! |
Я москвичка, єврейка «кавказької національності. |
Рідні та близькі
- Кочаров (Кочарян) Левон Саркісович — рідний батько. Вірменин, партійний діяч. Мешкав у місті Шуши. Разом із ріднею, зокрема матір'ю (Ґерцелія Андріївна Тонунц) втекли до Туркменістану із Нагірного Карабаху під час подій 1917–1922 років.
- Боннер Рут (Руф) Ґєорґієвна — матір. 1900–1987, єврейка, партійна діячка. Арештована 10 грудня 1937 року, а 22 березня 1938 року — засуджена до восьми років заслання, яке відбувала поблизу Караганди. Вижила. Була реабілітована в 1954 році.
- — вітчим, який став Олені як рідний. Вірменин, партійний діяч. Був двічі одружений. В 1920—1921 роках — ЦК КП Вірменії, 1921–1923 роки перебував на відповідальних посадах в райкомах РКП(б): Бауманського району Москви та низці районів Ленінграду. В 1931—1937 роках працював у Виконкомі Комінтерну, заввіділ кадрів Комінтерну. Репресований в 1937 році, розстріляний 13 лютого 1938 року на полігоні Коммунарка. Посмертно реабілітований в 1956 році.
- Всеволод Едуардович Багрицький — перше кохання. 1922–1942. Російський поет, член московської театральної студії, загинув на фронті. Його матір Ліда була репресована в 1937 році. Коли повернулася із заслання то була як рідна бабуся для дітей Олени.
- Іван Васильович Сємьонов — перший чоловік (з 1965 жили окремо, у 1972 офіційно розлучилися), батько обидвох її дітей.
- Андрій Дмитрович Сахаров — другий чоловік (з 1972 до його смерті). Роки життя 1921–1989. Академік, дисидент, співтворець водневої бомби.
- Тетяна та Олексій — діти від першого шлюбу відповідно 1950 та 1956 років народження.
Примітки
- Померла Олена Боннер. на сайті Радіо Свобода. 19 червня 2011. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 20 червня 2011.
- ((англ.)) . на сайті Бостон Глоуб. 19 червня 2011. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 27 червня 2011.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Советские правители Армении: от Геворга Алиханяна до Сурена Арутюняна ((рос.).) . на сайті газети . 2009-вересень. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 27 червня 2011.
- Олена Боннер (1 травня 2010). Воевали не за Родину и не за Сталина, просто выхода не было… ((рос.).) . на сайті журналу . Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 28 червня 2011.
- Олександр Гунько (20 травня 2011). Сахаров умочував шматочки оселедця в чай. на сайті Gazeta.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 30 червня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ole na Geo rgiyivna Bo nner 15 lyutogo 1923 1923 02 15 Mari Turkestanska ARSR 18 chervnya 2011 2011 06 18 Boston radyanska ta rosijska gromadska diyachka pravozahisnicya disidentka publicistka Druzhina Andriya Dmitrovicha Saharova Olena Georgiyivna Bonnerros Ele na Geo rgievna Bo nnerO Bonner A Saharov 1989 Narodilasya15 lyutogo 1923 1923 02 15 Merv Turkestanska ARSR SRSR Nini Mari Mari velayat TurkmenistanPomerla19 chervnya 2011 2011 06 19 88 rokiv Boston Massachusets SShA trivali hvorobi serceva nedostatnist PohovannyaVostryakovskij cvintarGromadyanstvo SRSRNacionalnistvirmenka yevrejkaDiyalnistPravozahisnicya spiv zasnovnicya MGS ta MemorialuVidoma zavdyakiPravozahisnoyu diyalnistyuAlma mater1 j Leningradskij medichnij institutZnannya movrosijska 3 anglijska i virmenskaUchasniknimecko radyanska vijnaChlenstvodPartiya1965 1972 bula v KPRSBatkoKocharyan Levon SarkisovichMatiBonner Ruf GrigoryevnaRodichivitchim U shlyubi z1 j Ivan Vasilovich Syemonov 2 j Andrij Dmitrovich SaharovDitiobidva vid 1 go cholovika Tatyana 1950 Oleksij 1956 Nagorodi no Mediafajli u VikishovishiZhittyepisDitinstvo Olena narodilasya 1923 roku v misti Merv v Turkestanskij avtonomnij respublici SRSR v sim yi visokopostavlenih partijnih funkcioneriv Z rannogo ditinstva Lyusi cherez robotu vitchima sim ya bagato pereyizhdzhala Merv Chita z 1926 roku Leningrad z 1931 Moskva U Moskvi vitchim pracyuvav u strukturah Kominternu 27 travnya 1937 roku vitchim pishov na robotu j bilshe zvidti ne povernuvsya Lishe nastupnogo ranku sim ya dodzvonilasya do sekretarya batka ta dovidalasya pro aresht Pislya areshtu vitchima sim yu bulo viseleno z vosmikimnatnoyi kvartiri ta pereseleno do nevelikoyi kimnatki Nevdovzi babusya Oleni po materi Tetyana Matviyivna Bonner u rodinnomu koli Batanya z Yegorkoyu Yegor molodshij brat Oleni pereyihali do Leningradu 4 serpnya Lyusya bula v gostyah doma u Syeva buv yiyi pershim kohannyam koli prijshli areshtovuvati jogo matir Lidu Obshuk trivav usyu nich i lishe pid ranok chotirnadcyatilitnya Lyusya zmogla potrapiti dodomu Togo zh misyacya matir vidpravila yiyi do babusi u Leningrad oskilki u vipadku areshtu oboh batkiv donku mogli b viddati u ditbudinok 10 grudnya 1937 roku bulo areshtovano i matir Lyusi ishe shkolyarci dovelosya raz na misyac yizditi v Moskvu voziti batkam peredachi materi do Butirskoyi v yaznici a vitchimu spershu na Lub yanku a zgodom u Lefortovo V berezni 1938 roku peredachu vitchimu ne prijnyali Rozstrilyali jogo she 17 lyutogo 1938 roku Vid materi trivalij chas tezh ne bulo zvistok Lishe cherez pivtora roku nadijshov pershij list vid neyi z Akmolinskogo taboru druzhin zradnikiv Batkivshini Za kilka rokiv matir pereveli u Karagandinskij vipravno trudovij tabir Takozh bulo represovano dyadka po materi Matviya Bonnera ta jogo druzhinu Sirota 1937 roku Litnij Tetyani Bonner dovelosya samij doglyadati troh onukiv zokrema i Lyusyu z bratom Yegorom ta yih kuzinu Natashu Lyusya bula komsomolkoyu ta starshoyu pioner vozhatoyu Cherez vidmovu zrektisya batkiv u vosmomu klasi yiyi viklyuchili z komsomolu trohi zgodom ponovili V Leningradi Olena vidviduvala literaturnij gurtok pri Instituti istoriyi mistectv 1940 roku roci zakinchila shkolu Fiziko matematichnij licej 239 Pochala pracyuvati na piv stavki pribiralniceyu v budinku de meshkala i na piv stavki u 69 j shkoli Togo zh roku vstupila na vechirnye viddilennya do na filologichnij fakultet u travni 1941 roku zdala ekzamen z obov yazkovogo kursu vijskovoyi pidgotovki za specialnistyu medsestra Druga Svitova Vid pochatku Drugoyi Svitovoyi vijni Lyusya bula mobilizovana do Krasnoyi Armiyi na Volhovskij front yak saninstruktor hocha j korotkij chas pobula na posadi pomichnika politruka Pracyuvala v odnomu z sanitarnih vagoniv ros letuchki yaki evakujovuvali poranenih z pid blokovanogo Leningradu do Vologdi Na stanciyi Valya pid chas aviabombarduvannya bula tyazhko poranena ta kontuzhena Rani buli chiselni ta skladni tyazhka kontuziya perelom klyuchici tyazhko zranene live peredplichchya krovoviliv v ochnomu dni Takozh spochatku buli problemi z movoyu 26 zhovtnya 1941 roku na evakuacijnomu punkti u Vologdi trapivsya likar hirurg doktor Kinovich u finsku sluzhiv pid kerivnictvom yiyi titki Rayisi Lazarivni Bonner tomu Olenu prooperuvav poza chergoyu Spershu likuvalasya v shpitali u Vologdi nevdovzi yiyi perevezli v shpital u Sverdlovsku de zshili nerv sho vidnovilo diyezdatnist livoyi ruki Pislya vipiski 30 grudnya 1941 roku znovu pochala pracyuvati sanitarkoyu u voyenno sanitarnomu poyizdi 122 pid kerivnictvom Dorfmana Vladimira Yefryemovicha Vzimku 1942 1943 rokiv koli yiyi poyizd buv na remonti v Irkutsku perezdala ispiti i ponovila svij vtrachenij diplom medsestri Z 1943 roku Olena stala starshoyu medsestroyu u tomu zh poyizdi Zakinchennya vijni zastalo yiyi pid Insbrukom Yegorku she na pochatku blokadi babusya vidpravila v evakuaciyu razom zi shkoloyu de vin navchavsya V travni 1942 roku v blokadnomu Leningradi pomerla babusya Natalku zabrala do sebe babusina sestra Yihnya susidka Vira Maksimivna dobilasya zberezhennya zhitlovoyi ploshi za Olenoyu yak sluzhachoyi u Krasnij Armiyi otozh po zakinchennyu vijni Lyusi bulo kudi povernutisya Pislya povernennya do Leningradu v seredini travnya 1945 roku bula priznachena zastupnikom kerivnika medichnoyi sluzhbi okremogo sapernogo bataljonu na karelo finskomu napryamku yakij prodovzhuvav rozminovuvati minni polya Medpunkti popri vzhe mirnij chas roztashovuvalisya v zemlyankah Demobilizovano Yelyenu v tretyu hvilyu demobilizaciyi naprikinci serpnya togo zh roku Povoyenne zhittya V lyutomu 1946 roku matir Ruf Georgiyevna povernulasya iz zaslannya z Karlagu ta priyihala zhiti do donki v Leningrad Na pochatku 1950 roku rodichi zasteregli pro jmovirnij povtornij aresht i matir na yakijs chas viyihala do Moskvi Reabilitovano v 1953 roci Z 1947 roku Olena navchalasya v 1 mu Leningradskomu medichnomu instituti za specialnistyu pediatr V 1953 roci bula viklyuchena z VNZ cherez vislovlyuvannya shodo spravi likariv Po smerti Stalina ponovlena v instituti Pislya zakinchennya navchannya pracyuvala dilnichnim likarem piznishe likarem pediatrom pologovogo budinku Bula udostoyena zvannya Vidminnik ohoroni zdorov ya SRSR Pid chas navchannya medinstituti Olena poznajomilasya iz svoyim majbutnim pershim cholovikom Ivanom Syemonovim batkom svoyih ditej Starsha donka Tatyana narodilasya v 1950 roci na tretomu kursi institutu molodshij sin Alyeksej 1956 roci Z 1965 roku podruzhzhya zhilo narizno prote oficijno rozluchilisya lishe cherez shist rokiv u 1971 roci Suspilna diyalnist ta drugij shlyub V 1964 roci bulo vidano zbirku Vsevolod Bagrickij shodenniki listi virshi Olena Bonner bula odnim iz uporyadnikiv zbirku Vsevoloda Bagrickogo Sam Syeva zaginuv u chasi vijni pid Moskvoyu V 1965 roci Olena vstupila do KPRS v 1972 roci vijshla z partiyi za prichini ne vidpovidnosti svoyih poglyadiv politici partiyi V 1960 h Olena vzhe vela aktivne gromadske zhittya Brala uchast u sudovih zasidannya zahishayuchi disidentiv pisala peticiyi Otrimala klichku Vsihnya Lyusya ros Vsehnyaya Lyusya bo zadlya mozhlivosti peredachi posilok polituv yaznenim predstavlyalasya yak yih donka Voseni 1970 roku vona vpershe pobachilisya zi svoyim drugim cholovikom Andryem Saharovim na kvartiri pravozahisnika Valeriya Chalidze prote todi yih ne poznajomili Znajomstvo vidbulosya togo zh roku v Kaluzi na odnomu iz sudovih zasidan sprava B Vajlya R Pimyenova V 1972 roci voni pobralisya Olena bula spiv uchasniceyu peredachi shodennikiv na Zahid V 1973 roci yiyi neodnorazovo dopituvali po comu incidentu Priblizno todi zh vona zasnuvala fond dopomogi dityam politv yazniv peredala do fondu premiyu it yaku otrimav Saharov V 1975 roci v Oslo Olena Bonner predstavlyala svogo cholovika Andryeya Saharova na ceremoniyi vruchennya Nobelivskoyi premiyi miru 12 travnya 1976 roku Bonner razom iz cholovikom ta she desyatma disidentami utvorili Moskovsku Gelsinsku spilku pershu v SRSR V tomu zh 1976 roci v Bombeyi pomer yiyi molodshij brat Yegor Igor Gevorgovich Alihanyan starshij pomichnik velikogo sudna suhogruza Olena prodovzhuye brati uchast u dolyah bagatoh pravozahisnikiv ta disidentiv Tak v 1978 roci vona pershoyu priletila v Nizhnij Tavdi Tyumenska oblast do Semena Gluzmana yak tilki vin dav znati ridnim kudi jogo zaslali Olena privezla jomu odyag produkti groshi Cherez aktivnu politichnu diyalnist Bonner obidvoye yiyi diti buli viklyucheni z VNZ i v 1977 1978 rokah i donka i sin emigruvali do SShA Prote nevistci Ye Aleksyeyevij vlada zaboronila viyizd iz SRSR ce prizvelo do ogoloshennya pershogo goloduvannya Saharovim ta Bonner Simnadcyatidenne goloduvannya protrivalo vid 22 listopada do 9 grudnya 1981 roku ta uvinchalosya uspihom Alyeksyeyevu vipustili do yiyi cholovika v SShA Zaslannya Budinok v Gorkomu de podruzhzhya vidbuvalo zaslannya Razom iz cholovikom v 22 sichnya 1980 roku poyihala u zaslannya v misto Gorkij V 1984 roci bula zasudzhena Gorkovskim oblasnim sudom za stateyu 190 1 Kriminalnogo Kodeksu RRFSR naklep na radyanskij suspilnij ta derzhavnij ustrij pokarannya vidbuvala za miscem zaslannya cholovika v Gorkomu Ce bulo spravzhnye uv yaznennya v zolotij klitci Pered yihnoyu trikimnatnoyu kvartiroyu postijno cherguvav milicioner Pri vihodah na vulicyu podruzhzhya zavzhdi suprovodzhuvali lyudi u civilnomu yaki zaboronyali bud yaki kontakti Zahoditi v gosti dozvolyalosya lishe rodicham ta specialno proinstruktovanim lyudyam Za vidsutnosti gospodariv kvartiru obshukuvali V pomeshkanni ne bulo telefonu Telefon ustanovili lishe 15 grudnya 1986 roku naperedodni dzvinka Mihajla Gorbachova Protestuyuchi proti spravi nad druzhinoyu Saharov vdruge goloduvav prote dvadcyatishestidenne goloduvannya ne dalo rezultativ Vtretye ogolosiv goloduvannya v kvitni 1985 roku dobivayuchis dozvolu na viyizd Bonner za kordon dlya provedennya operaciyi na serci Progoloduvav 178 dniv do zhovtnya Shobi ne dati Saharovu pomerti jogo silomic gospitalizuvali ta goduvali nasilno Pislya zaslannya 16 grudnya 1986 roku Saharovu ta Bonner podzvoniv Mihajlo Gorbachov ta dozvoliv yim povernutisya do Moskvi Matir Oleni Ruf Georgiyivna v travni nastupnogo roku poselilasya iz donkoyu ta yiyi cholovikom V grudni togo zh 1987 roku yiyi mama pomerla V Moskvi Bonner razom iz Saharovim uzyala bezposerednyu uchast v zarodzhenni takih organizacij yak Memorial ta Moskovska Tribuna 14 grudnya 1989 roku uvecheri vid sercevogo napadu pomer yiyi cholovik Andrij Saharov Po smerti cholovika Olena ne polishila aktivnogo socialnogo zhittya Keruvala fondom imeni Saharova bula golovoyu mizhnarodnoyi neuryadovoyi organizaciyi z uvichnennya jogo pam yati Z momentu zasnuvannya komisiyi z prav lyudini pri prezidentovi Rosiyi bula yiyi chlenom dopoki 28 grudnya 1994 roku na znak protestu proti rozv yazannya Pershoyi rosijsko chechenskoyi vijni ne vijshla z yiyi skladu Bonner ne vvazhala prijnyatnim dlya sebe prodovzhuvati spivpracyu z administraciyeyu Borisa Yelcina yakij rozv yazav cyu vijnu Vistupala na zahist zasudzhenogo biznesmena Mihajla Hodorkovskogo 10 bereznya 2010 roku pershoyu pidpisala zvernennya rosijskih gromadskih i politichnih diyachiv do gromadyan Rosijskoyi Federaciyi Putin musit piti ros Putin dolzhen ujti Smert Ostanni roki prozhivala razom iz donkoyu Tetyanoyu v Bostoni 21 lyutogo 2011 roku bula shpitalizovana pislya trivalogo likuvannya 18 chervnya 2011 roku pomerla vid sercevogo napadu Proshalna ceremoniya vidbuvalasya v misti Bruklajn Zgidno iz zapovitom bula kremovana ta pohovana v Moskvi na Vostryakivskomu kladovishi poruch iz cholovikom matir yu ta bratom CitatiMeni poshastilo mene b poslali ne v sanitarnij poyizd a na peredovu Vsih todi posilali tudi Posilali zh prosto diri zamazuvati lyudmi Ce pochatok 1942 roku chas koli nihto zvidti ne povertavsya Z pochatku i do kincya vijni ya ni razu ne chula V bij za Batkivshinu V bij za Stalina Ni razu Ya moskvichka yevrejka kavkazkoyi nacionalnosti Ridni ta blizkiKocharov Kocharyan Levon Sarkisovich ridnij batko Virmenin partijnij diyach Meshkav u misti Shushi Razom iz ridneyu zokrema matir yu Gerceliya Andriyivna Tonunc vtekli do Turkmenistanu iz Nagirnogo Karabahu pid chas podij 1917 1922 rokiv Bonner Rut Ruf Gyeorgiyevna matir 1900 1987 yevrejka partijna diyachka Areshtovana 10 grudnya 1937 roku a 22 bereznya 1938 roku zasudzhena do vosmi rokiv zaslannya yake vidbuvala poblizu Karagandi Vizhila Bula reabilitovana v 1954 roci vitchim yakij stav Oleni yak ridnij Virmenin partijnij diyach Buv dvichi odruzhenij V 1920 1921 rokah CK KP Virmeniyi 1921 1923 roki perebuvav na vidpovidalnih posadah v rajkomah RKP b Baumanskogo rajonu Moskvi ta nizci rajoniv Leningradu V 1931 1937 rokah pracyuvav u Vikonkomi Kominternu zavvidil kadriv Kominternu Represovanij v 1937 roci rozstrilyanij 13 lyutogo 1938 roku na poligoni Kommunarka Posmertno reabilitovanij v 1956 roci Vsevolod Eduardovich Bagrickij pershe kohannya 1922 1942 Rosijskij poet chlen moskovskoyi teatralnoyi studiyi zaginuv na fronti Jogo matir Lida bula represovana v 1937 roci Koli povernulasya iz zaslannya to bula yak ridna babusya dlya ditej Oleni Ivan Vasilovich Syemonov pershij cholovik z 1965 zhili okremo u 1972 oficijno rozluchilisya batko obidvoh yiyi ditej Andrij Dmitrovich Saharov drugij cholovik z 1972 do jogo smerti Roki zhittya 1921 1989 Akademik disident spivtvorec vodnevoyi bombi Tetyana ta Oleksij diti vid pershogo shlyubu vidpovidno 1950 ta 1956 rokiv narodzhennya PrimitkiPomerla Olena Bonner na sajti Radio Svoboda 19 chervnya 2011 Arhiv originalu za 13 lipnya 2013 Procitovano 20 chervnya 2011 angl na sajti Boston Gloub 19 chervnya 2011 Arhiv originalu za 14 bereznya 2012 Procitovano 27 chervnya 2011 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sovetskie praviteli Armenii ot Gevorga Alihanyana do Surena Arutyunyana ros na sajti gazeti 2009 veresen Arhiv originalu za 13 lipnya 2013 Procitovano 27 chervnya 2011 Olena Bonner 1 travnya 2010 Voevali ne za Rodinu i ne za Stalina prosto vyhoda ne bylo ros na sajti zhurnalu Arhiv originalu za 13 lipnya 2013 Procitovano 28 chervnya 2011 Oleksandr Gunko 20 travnya 2011 Saharov umochuvav shmatochki oseledcya v chaj na sajti Gazeta ua Arhiv originalu za 13 lipnya 2013 Procitovano 30 chervnya 2011