Бозон I (*Boson de Provence між 841 та 844 —11 січня 887) — король Нижньої Бургундії і Провансу у 879—887 роках. Відомий також як Бозон В'єннський (Арльський, Прованський).
| Бозон I | |
|---|---|
| | |
| Народився | між 841 та 844 невідомо |
| Помер | 11 січня 887 В'єнн ·хвороба |
| Поховання | Vienne Cathedrald |
| Національність | франк |
| Діяльність | монарх |
| Титул | король |
| Посада | король |
| Термін | 879—887 роки |
| Попередник | Людовик II |
| Наступник | Людовик III |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Бозоніди |
| Батько | Бівін Горцький |
| Мати | Ріхільда Арльська |
| Брати, сестри | Річард I і Richilde of Provenced |
| У шлюбі з | Ірменгарда Італійська |
| Діти | 1 син та 3 доньки |
|
Життєпис Редагувати
Кар'єра у Франкській державі Редагувати
Походив з династії Бургундських Бозонідів. Другий син Бівіна, абата Горца, та Ріхільди, доньки Бозона Старого, графа Арля, Туріна і Валуа. Вуйна Бозона, Теутберга, була дружиною імператора Лотара II.
Народився між 841 та 844 роками. Тривалий час перебув у Горці. Після смерті батька у 863 році перебирається до двору Західно-Франкського королівства. Втім його кар'єра пішла вгору лише у 870 році — після шлюбу його сестри Ріхільди з королем Карлом II Лисим. Того ж року отримав від останнього заможне абатство Святого Маврикія Агонського (сучасна Швейцарія).
У січні 871 року король призначив Бозона графом В'єнна і герцогом Ліона замість графа Жерара. У 872 році стає канцлером і magister ostiariorum (очільник носіїв) спадкоємця трону, Людовика, який з 866 року став королем Аквітанії. Тоді ж Бозон отримує в управління графство Беррійське замість графа Жерара Бурзького.
У 875 році після смерті імператора Людовика II Бозон разом з братом Річардом брав участь у поході Карла II Лисого до Італії. Після коронації в Римі, Карл II надав Бозонові титул герцога, призначивши графом Провансу. У лютому 876 року в Павії Карл II призначив Бозона віце-королем Італії. Крім того, в березні того ж року одружив Бозона з Ірменгардою, єдиної донькою померлого імператора Людовика II.
У 877 році Бозон повертається до Західно-Франкського королівства, передавши Італію і Прованс своєму братові Річарду і Гуго, незаконному синові короля Лотара II. Того ж року після смерті свого стрийка Екхарда Бозон отримав графства Шалон і Макон. В результаті в його руках опинилися володіння в долинах річок Рони і Сони (Прованс, графства В'єнн, Ліон, Макон і Шалон). В цьому ж році помер Карл Лисий, якого змінив його син Людовик II Заїка.
Спроба стати королем Італії Редагувати
У травні 878 року Бозон і його дружина Ірменгарда зустріли в Арлі, де правил двоюрідний брат Бозона — Тібо, папу римського Іоанна VIII, який вирішив сховатися у франків від набігу арабів на Італію. Бозон супроводжував Іоанна VIII до Труа, де було організовано великий церковний собор, щоб винести рішення про розлади в імперії, зокрема заколот Бернара Готського проти Людовика II Заїки, а також про спробу Гуго, позашлюбного сина Лотаря II, відновити королівство Лотарингія. Після закінчення собору папа римський попросив короля Людовика II супроводити його до Риму, обіцяючи коронувати його там імператорської короною, але той відхилив цю пропозицію внаслідок своєї хвороби. В результаті до Риму Іоанна VIII супроводжував Бозон, який уклав таємну угоду про те, щоб коронуватися королем Італії. Але спроба коронації провалилася через заперечення єпископів та італійської знаті, після чого розлючений невдачею Бозон повернувся в свої володіння.
Нижня Бургундія Редагувати
У 879 році після смерті короля Людовика II, його королівство була поділена між синами: Людовик III отримав Нейстрію, а Карломан II — Аквітанію і Бургундію. Граф Бозон став одним з їхніх радників. У тому ж році він ще збільшив свої володіння, отримавши від Т'єррі Підскарбія графство Отен.
В цей час посилилося невдоволення бургундської знаті і духовенство подіями в королівстві. Вони зібралися 15 жовтня 879 року в замку Мантай (неподалік від В'єнна на Роні) на церковний собор, щоб обрати королем людину, здатну захищати церкву і країну. В результаті королем обрали Бозона, а в утворене Нижнє Бургундське королівство увійшли володіння Бозона (Прованс, Ліон, В'єнн, Шалон, Макон, Отен), а також єпархії 6 архієпископів і 17 єпископів, які обрали Бозона (Окс, Арль, Отен, Авіньйон, Бон, Безансон, Шалон, Діжон, Женева, Гренобль, Лангр, Лозанна, Ліон, Макон, Марсель, Таренте, Тоннер, Труа, Валанс, Вьенн). Фактично до складу держави Бозона увійшла південна частина колишнього Бургундського королівства, а також Прованс.
Коронація відбулася в Ліоні на чолі із архієпископом Ореліаном, який став пізніше канцлером королівства. Столицею королівства став В'єнн. Втім папа римський Іоанн VIII не визнав вибори нового короля, засудивши Бозона I як тирана і узурпатора. Втім з 879 року адміністрація королівства почала діяти, про що свідчать численні акти щодо графств Шалон, Макон, Отен, Женева, Ліон, Таренте. У 880 році король Бозон призначив абата Жілон з Турнуса єпископом Лангру.
Ці події призвели до утворення коаліції каролінзьких королів. Східно-франкські королі Карл III Товстий і Людовик III Молодий приєдналися до Західно-франкських королів Людовика III і Карломана II, які зустрілися в червні 880 року в Гондревіль на Мозелі в Лотарингії і уклали угоду про спільні дії проти Бозона I. При цьому брат останнього Річард, залишився вірним Каролінгам і теж виступив проти Бозона.
Наприкінці 880 року Отен, Безансон, Шалон, Макон і Ліон було захоплено військами Каролінгів, незабаром останні взяли в облогу В'єнн. Бозон I відвів більшу частину своєї армії в гори, залишивши командувати обороною міста дружину. Незабаром Карл III Товстий поїхав до Італії, щоб коронуватися тамтешнім королем, а західно-франкські королі Людовик III і Карломан II бачачи, що не можуть взяти місто, зняли облогу відступили, що дозволило Бозону повернутися до В'єнну.
Після обрання імператором, Карл III Товстий, об'єднавшись з армією Карломана II, відновив військові дії і в серпні 882 року знову почав облогу В'єнна. Отримавши звістку про смерть брата Людовика III, Карломан II зі своєю армією вирушив додому. Втім військо Карла III і без допомоги Карломана змогла взяти місто, яке було пограбований і сплюндровано. Брат Бозона, Річард, взяв дружину бозона Ірменгарди разом з дітьми під захист і відвіз їх до Отену, в той час, як Бозон сховався в Провансі.
Після смерті Карломана II в 884 році королем Франції став Карл III Товстий. Він запропонував Бозону визнати його королем Провансу за умови того, що той підкориться імператору. Бозон прийняв цю пропозицію.
Помер Бозон 11 січня 887 року і був похований в соборі Сен-Моріс у В'єнні. Імператор Карл Товстий визнав малолітнього сина Бозона — Людовика королем Нижньої Бургундії, регентшею при цьому стала Ірменгарда.
Родина Редагувати
Дружина — Ірменгарда (855—896), донька імператора Людовика II
Діти:
- Вілла (873—929), дружина Рудольфа I, король Верхньої Бургундії
- Ангельберга (877—917), дружина: 1) Карломана II, короля Аквітанії; 2) Вільгельма I, граф Оверні, Макона, герцога Аквітанії
- Ірменгарда (880—935), дружина Манасія I Старого, граф Атьє, Оксуа, Авалуа, Бона, Шалона, Десмуа, Лангра з 894
- Люловик (880—928), король Нижньої Бургундії у 887—928 роках, король Італії у 899—905 роках, імператор Заходу у 900—905 роках
Примітки Редагувати
- Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — ISBN 978-2-9501509-3-6
Джерела Редагувати
- Johannes Fried: Boso von Vienne oder Ludwig der Stammler? Der Kaiserkandidat Johanns VIII. In: Deutsches Archiv für Erforschung des Mittelalters. Bd. 32, 1976, S. 193—208
- Bouchard, Constance Brittain (Spring 1988). The Bosonids or Rising to Power in the Late Carolingian Age. French Historical Studies. 15 (3 ed.). Society for French Historical Studies. pp. 407—431
- Jean-Charles Volkmann, Bien connaître les généalogies des rois de France, Éditions Gisserot, 1999, 127 p. (ISBN 978-2-87747-208-1).
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бозон (король Нижньої Бургундії) |