Марко Миколайович Балюк (24 березня 1909, Липки — 1980, Київ) — радянський військовик, генерал-майор, депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань (1951—1959 роки) від Київської областї УРСР.
Марко Миколайович Балюк | |
---|---|
Народження | 24 березня 1909 Липки |
Смерть | 1980 Київ |
Поховання | Лук'янівський військовий цвинтар |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | ПУР |
Роки служби | 1931 — ???? |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився у 1909 році в селі Липках (нині Попільнянського району Житомирської області). Українець.
1931 року призваний на службу до РСЧА. У передвоєнні роки був стройовим командиром в наземній артилерії.
Брав участь у німецько-радянській війні. З червня 1943 року знаходився в діючих частинах на фронтах. Спочатку в званні підполковника займав посаду члена Військової Ради оперативної групи гвардійських мінометних частин Центрального фронту. Під час бойових операцій, що проводяться частинами 13-ї, 48-ї, 60-ї, 65-ї і 70-ї армій, особисто перебував на передовій і керував діями гвардійських мінометних частин.
Пізніше гвардії полковник Марко Балюк служив заступником по політичній частині командира — начальника політвідділу 10-го артилерійського корпусу прориву Резерву Головного Командування 1-го Українського фронту. Брав участь у боях за визволення Польщі, особливо відзначився під час боїв у районі Сандомира й форсування Одеру, за що 27 січня 1945 командиром корпусу гвардії генерал-лейтенантом був представлений до ордена Леніна, однак вище командування знизило статус нагороди до ордена Червоного Прапора.
Після закінчення війни продовжив службу в Радянській Армії. У 1953 році йому було присвоєно військове звання гвардії генерал-майора. Обирався депутатом Верховної Ради Української РСР 3-го і 4-го скликань (1951—1959 роки). Служив на високих партійно-політичних посадах у частинах протиповітряної оборони Радянської Армії. У січні 1957 року призначений на посаду заступника начальника Військової радіотехнічної академії імені маршала Л. О. Говорова по політичній частині.
Після звільнення в запас проживав у Києві. Помер у 1980 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі Києва.
Нагороди
Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани» та кількома медалями.
Посилання
- Перелік депутатів [Архівовано 20 червня 2013 у WebCite] (рос.)
- Інформація про нагороди М. М. Балюка на сайті «Подвиг народа» [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Balyuk Marko Mikolajovich Balyuk 24 bereznya 1909 Lipki 1980 Kiyiv radyanskij vijskovik general major deputat Verhovnoyi Radi URSR 3 go ta 4 go sklikan 1951 1959 roki vid Kiyivskoyi oblastyi URSR Marko Mikolajovich BalyukNarodzhennya24 bereznya 1909 1909 03 24 LipkiSmert1980 1980 KiyivPohovannyaLuk yanivskij vijskovij cvintarKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijskPURRoki sluzhbi1931 PartiyaKPRSZvannya General majorVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za bojovi zaslugi BiografiyaNarodivsya u 1909 roci v seli Lipkah nini Popilnyanskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti Ukrayinec 1931 roku prizvanij na sluzhbu do RSChA U peredvoyenni roki buv strojovim komandirom v nazemnij artileriyi Brav uchast u nimecko radyanskij vijni Z chervnya 1943 roku znahodivsya v diyuchih chastinah na frontah Spochatku v zvanni pidpolkovnika zajmav posadu chlena Vijskovoyi Radi operativnoyi grupi gvardijskih minometnih chastin Centralnogo frontu Pid chas bojovih operacij sho provodyatsya chastinami 13 yi 48 yi 60 yi 65 yi i 70 yi armij osobisto perebuvav na peredovij i keruvav diyami gvardijskih minometnih chastin Piznishe gvardiyi polkovnik Marko Balyuk sluzhiv zastupnikom po politichnij chastini komandira nachalnika politviddilu 10 go artilerijskogo korpusu prorivu Rezervu Golovnogo Komanduvannya 1 go Ukrayinskogo frontu Brav uchast u boyah za vizvolennya Polshi osoblivo vidznachivsya pid chas boyiv u rajoni Sandomira j forsuvannya Oderu za sho 27 sichnya 1945 komandirom korpusu gvardiyi general lejtenantom buv predstavlenij do ordena Lenina odnak vishe komanduvannya znizilo status nagorodi do ordena Chervonogo Prapora Pislya zakinchennya vijni prodovzhiv sluzhbu v Radyanskij Armiyi U 1953 roci jomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya gvardiyi general majora Obiravsya deputatom Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 3 go i 4 go sklikan 1951 1959 roki Sluzhiv na visokih partijno politichnih posadah u chastinah protipovitryanoyi oboroni Radyanskoyi Armiyi U sichni 1957 roku priznachenij na posadu zastupnika nachalnika Vijskovoyi radiotehnichnoyi akademiyi imeni marshala L O Govorova po politichnij chastini Pislya zvilnennya v zapas prozhivav u Kiyevi Pomer u 1980 roci pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi Kiyeva NagorodiNagorodzhenij troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya dvoma ordenami Chervonoyi Zirki ordenom Znak Poshani ta kilkoma medalyami PosilannyaPerelik deputativ Arhivovano 20 chervnya 2013 u WebCite ros Informaciya pro nagorodi M M Balyuka na sajti Podvig naroda 14 kvitnya 2010 u Wayback Machine ros