Балтійське цивільне право (також остзейське) — самостійне цивільне законодавство в Балтійському краї Російської імперії, що складався в найближчій спорідненості з німецьким правом. Законодавство мало багато внутрішніх поділів за окремими станами і соціальними класами населення (права земське, міське і селянське) і за окремими губерніями, містами і місцевостями. До кінця XIX століття його кодифікація розрізняла земські права Ліфляндії, Естляндії, Курляндії та Пільтена, міські права Естляндії, Ліфляндії, Курляндії, міста Нарви, а також селянські права, різні для кожної з трьох губерній Балтійського краю.
Історія
Складність законодавства, як і саме існування в імперії загального права, відмінного від російського, було пов'язано з особливостями історичного розвитку краю і тих політичних впливів, які на нього впливали.
Німецьке панування
Історія балтійського права починається з моменту завоювання Ліфляндії і Естляндії німцями. Правові відносини більш ранніх мешканців країни не вилились в яку-небудь певну систему, здатну залишити після себе будь-які сліди, вони не йшли далі вироблення незначної кількості грошових штрафів за найважливіші делікти і злочини. Завойовники німецького походження, навпаки, з'явилися в країну з абсолютно певними правовими поглядами і швидко встановили звичний їм порядок речей, пройнятий загальнонімецькими початками феодального ладу. Вироблене і встановлене таким шляхом звичайне право становило основу юридичної розвитку Балтійського краю на весь період єпископського і орденського панування (1198–1561 роки). Законодавству німецького імператора та папи належить в цьому розвитку незначна роль; набагато більша — впливу місцевих єпископів, данських королів для Естляндії і орденських магістратів; значну роль грають також постанови правлячих органів автономних груп, на які розпалося населення краю (ландтагів і міських рад). Про характер і склад норм Балтійського права в цей період свідчать приватні збірки права, основу найдавнішого з них, так званого Вальдемар-Еріхського права (за походженням — першої половини XIII століття, списки — XV і XVI століть), становить право Естляндських васалів, затверджене за ними данським королем Вальдемаром (1202–1241). Воно майже цілком запозичено з німецьких джерел та складено на користь васалів німецького, а не данського походження, попри підпорядкування Естляндії данському пануванню. Збірник древнього лицарського права Ліфляндії, складений за зразком Вальдемар-Еріхського права в 1-й половині XIV століття, містить переробку названого збірника в інтересах Ліфляндського лицарства за допомогою місцевих правових поглядів і постанов «саксонського зерцала», багато з яких, а особливо постанови Вальдемар-Еріхського права, наводяться тут цілком і дослівно. Ліфляндське зерцало, збірка, ймовірно, середини XIV століття, вказує на потребу регулювання не тільки ленного права, яке було предметом вищевказаних збірок, а й інших сторін побуту. Воно являє собою переробку або передачу, часто буквальну, постанов, що стосуються земського права взагалі і як у саксонському зерцалі. Пізніші компіляції мають на меті виклад того ж права для окремих місцевостей (вік-езельське ленне право кінця XV століття складається з постанов Ліфляндського зерцала, Ліфляндського лицарського права і вікського селянського права), доповнення, поширення та систематизацію старих норм (середнє ліфляндське лицарське право, 2-ї половини XIV століття, перероблене ліфляндське лицарське право початку XVI століття), ознайомлення з чинним у Німеччині правом (переробка лангобардського ленного права початку XV століття) або виклад не порушених старими збірками сторін права, і насамперед судочинства (Formulae procuratorum Діонісія Фабрі, 1533—1538 рр.; великою мірою самостійна робота). До числа цих же збірок слід приєднати і Червону книгу (нім. das gemeine freie Ritter-und Landrecht der Lande Harrien und Wierland), складену за ініціативою Естляндського лицарства в 1546 році з майже повним зводом Естляндського лицарського права (Вальдемар-Еріхське право, постанови данських королів та орденських магістратів і переробку лангобардського ленного права). Всі ці збірники дають послідовну картину розвитку земського права Ліфляндії і Естляндії. Міські права мають свою особливу історію. Незабаром після заснування Риги, єпископом Альбертом I були даровані в грамоті 1211 ризьким купцям різного роду пільги і привілеї, збірка яких носила пізніше назву лат. jus Gothorum, хоча це право і не мало нічого спільного з діючим на острові Готланді. Єпископ Миколай, наступник Альберта, в 1238 році надав Ризькій міській раді на її прохання право поліпшити лат. jura Gothlandie, бо вони не цілком підходили до потреб міста. Місто отримало таким чином автономію в юридичній області, і з цього моменту виникає самостійне ризьке міське право, первинний склад якого відомий за двома збірниками, складеними у Ризі в XIII столітті для міст Ревеля та на прохання останніх. Поліпшене Готландське право скоро перестає задовольняти потребам міста, і Рига запозичує для себе право Гамбурга (між 1279 і 1285 роками), список якого 1270 був добре відомий в Ризі. Первісне Гамбурго-ризьке право було незабаром — ймовірно, вже до початку XIV століття — перероблено за допомогою ризько-ревельської, ризько-гапсальської, автономних постанов Риги і частково любекського права. Збірник цього переробленого права мав силу в Ризі до часу шведського панування; саме право було поступово поширено не тільки на міста Ліфляндії, за небагатьма винятками, а й Естляндії і Курляндії. Недоліки ризько-ревельського права привели в Ревелі до рецепції любецького міського права, подарованого місту в 1248 році королем данським Еріком IV. Наступники Еріха підтвердили це дарування і випросили в Любеку списки цього права, отримані в 1257 році латинською, а в 1282 році — нижньонімецькою мовою. Ставши основним джерелом ревельського права, любекське право було подаровано данськими королями і дрібним містах Данської Естляндії, особливо і Нарві. Поруч з пам'ятниками міського та земського прав до нас дійшло і кілька пам'ятників селянського права цього періоду. Найдавнішим з них є збірка Ліфляндського селянського права кінця XII століття, доповненого і розвиненого в іншому збірнику пізнішого часу. Більш великий кодекс селянського права — вік-езельське право, що становить 4-ту книгу вік-езельського ленного права і містить, крім переліку штрафів, визначення відносин селян до панів. Крім названих прав, надавали свій вплив якщо не прямо, то побічно права римське та канонічне, що вважалися субсидіарними і застосовувалися безпосередньо в процесах між духовними особами.
Польське панування
Період польського панування в Ліфляндії (1561–1621 роки) ознаменувався перенесенням законодавчого верховенства в Варшаву і спробами підпорядкувати подальший розвиток балтійського права польському впливу, попри утвердження за ліфляндцями у привілеї Сигізмунда Августа лат. jura Germanorum propria ас consueta. Польський уряд насамперед бажає прийняття в повному обсязі чужого, магдебурзького або саксонського права, а також і прусського процесу (Ordinatio 1589); на прохання ліфляндців останнє розпорядження, проте, скасовується, і друга Ordinatio 1598 погоджується на вироблення для Ліфляндського дворянства кодексу, складеного з польського, литовського та древнього лицарського Ліфляндського права. Сили закону він, однак, не отримав, і ліфляндський юридичний розвиток продовжував йти старим шляхом. Автономне законодавство дворянських ландтагів і міських рад продовжувало діяльно працювати над цим розвитком. Зокрема, ризька міська рада видає ряд статутів для поповнення свого права, між якими заслуговують уваги судовий статут 1581 і закон про опіки 1591, прийнятий і в інших містах Ліфляндії.
Шведське панування
Шведське панування в Естляндії (1561–1710 роки) і в Ліфляндії (1629–1710 роки) виразилося в області права спершу в підтвердженні королем Еріком XIV і його наступниками в ряді грамот земських, дворянських і міських прав Естляндії та Ліфляндії, а для останньої — навіть в обіцянках скасування польських узаконень, незгодних з колишніми привілеями Ліфляндського дворянства. Пізніше, однак, шведський уряд робить ряд енергійно спроб до насадження в обох провінціях шведського права. Видані в Швеції на початку XVII століття кодекси земського права (Landslag) і старого міського права (Stadtslag) полегшили поширення шведського права на остзейські провінції. На початку того ж століття шведський уряд запропонував Естляндському і Ліфляндському дворянству ввести у себе шведські закони замість власних. Дворянство рішуче відкинуло цю пропозицію, і шведський уряд в особі герцога Карла для Естляндії і Густава-Адольфа для Ліфляндії обмежився вимогою визнання шведського права як допоміжного. Але і ця вимога викликала протидію, бо до того часу як допоміжне джерело балтійського права утвердилось римське право. Естляндцям вдалося утримати останнє в цьому значенні, і по відношенню до них шведський уряд обмежився вимогою, щоб інститути, запроваджені в життя шведськими законами, діяли за шведськими, а не римськими джерелами права. По відношенню до Ліфляндії воно продовжувало вимагати, щоб першим допоміжним джерелом права вважалися шведські закони. Звідси поява низки видань шведського права на німецькій мові в інтересах практичного його застосування. Деяким місцевостям, як, наприклад, місту Нарві, було «подаровано» цілком шведське право. Набагато рішучіше, ніж в застосуванні загального права Швеції, діяв шведський уряд в поширенні на остзейські провінції нових узаконень, не тільки спеціально для них виданих, але і тих, які мали на меті реформу діючого права самої Швеції. Останнє відбувалося або шляхом спеціальних приписів, або шляхом поступового прийняття. Таким чином Естляндія і Ліфляндія отримали нові статути церковний (1686), опікунський (1669), вексельний (1671), про заповіти (1686), ряд процесуальних законів. Сильне вторгнення шведського елемента в місцеве юридичне життя не припинило, однак, самостійного розвитку останнього, що виражається, з одного боку, в прагненні до кодифікації місцевого права, з іншого — в реформах ряду міських прав. Кодифікація права робиться в інтересах приведення до відома права для шведського уряду та узгодження його з новим правом, а також в інтересах забезпечення його від вторгнень іноземного впливу, але кілька кодифікаційних проєктів (віце-президента Ліфляндського надвірного суду Енгельбрехта, Брандіса, Крузіуса) не отримало затвердження. Що стосується реформ місцевого міського права, то наприкінці XVI століття в Ревелі було отримано нове переглянуте та доповнене видання любецького права, яке з того ж часу входить у вжиток і зберігає значення чинного права до кодифікації 1864 року. Ревель, крім того, бере в цей час любекський вексельний статут 1662 і Ганзейський морський статут 1614 року, видає статут про богоугодних закладах 1621 року, статут про опіку 1697, поширює своє право на сусідні міста (Гапсаль).
У Ризі в 1653 році Мейером та Флігелем був складений проєкт ризького міського права. 1662 року складений в Ризі на основі цієї роботи проєкт кодексу не отримує затвердження шведського короля, але входить у вжиток в Ризі і становить джерело чинного права, подібно новому любецькому праву в Ревелі, до кодифікації 1864 року. Подібно Ревелю, і Рига видає ряд власних статутів і передає своє право дрібним містам Ліфляндії. Сильний вплив на правотворення зробила судова практика, яка ввела ряд нових норм, а також прийняття римського права в Німеччині.
Розвиток права в Курляндії
Попри підтвердження місцевого права для Курляндії, як і для Ліфляндії, Сигізмундом-Августом, місцеві джерела права були скоро витіснені звідти загальнонімецьким і римським правом, а також нормами, що діяли в прусських землях ордена, оскільки спрямовуючим не було польське законодавство. Роль останнього тут була не дуже значна; шляхом своїх привілеїв, responsa, rescripta, declarationes, конституцій, а також актів комісій, які призначалися для розбору суперечок між герцогами і лицарством, польський уряд вніс, проте, ряд приватних змін до чинного права. Законодавча роль належала герцогам Курляндії, які видали ряд статутів, але з 1717 року влада їх у цьому відношенні значно обмежується згодою ландтагів; їх постанови найчастіше мали характер договорів зі станами. Серед органів законодавства грали деяку роль і самі ландтаги. Загалом місцеві джерела права були вкрай мізерні. Міста Курляндії також не мали самостійного права. Багато хто з них прийняли з самого початку ризьке міське право, деякі (Якобштадт) користувалися магдебурзьким. З плином часу міське право витіснялося земським. Власне законодавство у поповненні запозиченого права було також незначним; серед актів його мають значення лише мітавський, баускський і фрідріхштадтський поліцейські статути. Попри незначну кількість власних джерел права, і в Курляндії зустрічалися спроби кодифікації місцевого права. Перша відноситься до часу Сигізмунда-Августа, коли у відповідь на вимогу його «Привілеїв» скласти місцеві зводи лицарство спробувало створити їх за угодою з герцогом. Спроба не привела ні до яких результатів. Лише Пільтен створив затверджений Сигізмундом III в 1611 звід місцевих законів, складений на основі місцевого права, римського права, німецького та польського законодавства — звід, що зберіг в Російській імперії відому юридичну самостійність за Пільтенським округом . До Курляндії допомога прийшла ззовні: заснована на прохання лицарства в 1616 році польська комісія під головуванням єпископа Йоанна Кукборського видала необхідні для управління краєм закони: так звану «Формулу правління» (Formula regiminis), що містить норми адміністративного права, і курляндські статути під заголовком : лат. Jura et leges in usum nobilitatis Curlandiae et Semigalliae, які містять норми цивільного і кримінального судочинства. Схвалені герцогом і лицарством, ці закони були оприлюднені 18 березня 1718 і отримали силу закону, хоча і немає відомостей про затвердження їх польським королем. Бідність власного права привела в Курляндії до посиленого запозичення римського права, яке переважало в цій губернії і після кодифікації 1864 року, однак поширення юридичної освіти привело до появи самостійної юридичної літератури не тільки з цивільного права (особливо обробка курляндських статутів), але і з державного.
У Російській імперії
Після анексії країн Балтії Росією почався новий період в історії балтійського права, що закінчився кодифікацією 1864 року. Як і польсько-шведський, цей період відкривається підтвердженням старого балтійського права, привілеїв і переваг, що належать дворянству і містам, — підтвердженням, що містяться в спеціальних жалуваних грамотах імператора Петра I (для Естляндії та Ліфляндії) і Катерини II (для Курляндії). По відношенню до цивільного права дані в цих грамотах обіцянки збереження старого права були витримані російським урядом. До кінця XIX століття скільки-небудь помітного вторгнення російського законодавства в остзейське юридичне життя не спостерігалося; число російських законів в галузі цивільного права, поширених на балтійський край, було вкрай незначним.
Звичним порядком при виданні нових загальноросійських законів була обмовка про непридатність їх до балтійського краю; тому лише невелика кількість поліцейських і фінансових узаконень зробило непрямий вплив на склад діючого остзейського права. Головним фактором правотворення стало римське право. Значення останнього як допоміжного джерела було визнано російською владою в . Балтійське право вступило, таким чином, у той же стан, в якому перебувало німецьке право в період запозичення римського права, коли судам і юристам довелося самостійно виробляти нові юридичні, «звичайно-правові» норми. Отримавши в спадщину від попереднього періоду купу старих узаконень і прав різнорідного походження, видозмінених польськими та шведськими законами і значною мірою застарілих, судова практика мала розібратися в цих узаконення і підшукати нові підвалини для їх розвитку та узгодження. При розрізненості між собою судів, які керували юридичним розвитком, ця робота посувалася вкрай нерівномірно і супроводжувалася усіма тими явищами, які характеризують німецьку юстицію XVI–XVIII століть, також позбавлену керівництва законодавства і спиралася переважно на римське право. Практика плуталася в розумінні тубільного права, не вміла погодити з ним нові римські норми і позбавлялася внаслідок цього міцних підвалин правотворення і одноманітності в судових рішеннях. Епоха XVIII століття до того ж є епохою остаточної ломки старих феодальних підвалин і народження нових життєвих відносин, що не укладаються в рамки земського, міського та селянського права. Природною видається за таких обставин нагальна потреба у приведенні діючого права в єдину систему, здатну служити опорою судової практики.
Кодифікація
У 1728 році Ліфляндське дворянство звертається до російського уряду з вказівками на незручності від невизначеності законів, і з проханням про приведення їх до ладу шляхом складання кодексу. Для цього була утворена комісія з виборних місцевих людей, праці якої не привели, однак, до бажаного результату. За названою комісією в XVIII і XIX ст. працювало п'ять інших, і лише остання доводить справу до кінця. Думка про можливе зближення загальноросійського і остзейського прав не залишає російський уряд в XVIII столітті. Катерина II пише в секретному наставлянні князю Вяземському: "Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія суть провінції, які правляться конфірмованими їх привілеями та порушити оні відмовою всіх раптом дуже непристойно б було, одначе і називати їх чужинцями і обходитися з ними на такій ж підставі є більше ніж помилка, а можна назвати з достовірністю дурістю. Ці провінції також і Смоленську слід найлегшими способами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись як вовки в лісі ". Точки зору представників місцевих інтересів та російського уряду на кодифікацію, таким чином, розходилися. При перших спробах кодифікації балтійські губернії порівняно швидко доставляють свої проєкти. З приводу кожного, однак, слідує наказ: «взявши за основу колишні ліфляндські права і звіривши їх з тим проєктом, розглянути, чи так йому належить бути або потрібно в чому яку зміну і доповнення учинити, спостерігаючи притому найвищу владу і державний інтерес». Звірення представляє величезні труднощі через брак знаючих осіб, а поправки викликають незадоволення в укладачів проєктів і вказівки на незгоду з привілеями. Пізніше сильно затягуються роботи місцевих комітетів щодо написання проєктів (наприклад для комісії 1819 року). Енергійно роботи з кодифікації остзейського права почалися лише з часу початку складання зводу законів, коли дворянство остзейських губерній звернулося до імператора Миколи I з проханням про підтвердження їх привілеїв і коли було постановлено переконатися в складі цих привілеїв. 1828 року надійшло прохання Риги про затвердження її прав, а генерал-губернатором було представлено доповідь про привілеї дворянства і міст Балтійського краю. Комітет, заснований для розгляду доповіді губернатора і міркування його зі справжніми привілеями в 23 книгах, німецькою, латинською та шведською мовами, не впорався зі своїм завданням і передав справу в II відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії. Тут, під редакцією спеціально для того призначеного ландрата Самсона, складені проєкти зводів окремих частин балтійського права. Цей проєкт потребував великої кількості додатків в звірці з джерелами, чому він і не був виданий в 1845 році, а підданий новій переробці. Після вислуховування та обговорення зауважень представників місцевих інтересів і дерптського юридичного факультету, 12 листопада 1864 кодекс цивільного права Балтійського краю був виданий у світ двома мовами і набрав чинності 1-го липня 1865 року.
Кодекс відрізнявся станово-територіальним характером: різні особи не тільки користувалися різними правами в залежності від приналежності їх до того чи іншого стану («званню»), але і до осіб одного й того ж звання застосовувалися різні закони, залежно від місцевості. Так, наприклад, жителі Ревеля, залежно від того, проживали вони в Нижньому місті або у Вишгороді, користувалися в першому випадку Естляндським міським правом, а в другому — Естляндським земським правом. Ці станово-територіальні права розрізнялися по п'яти областях (Ліфляндія, острів Езель, Естляндія, Курляндія і один округ останньої — Пільтенський); в кожній з цих областей розрізнялися два головних стани — земський або дворянський і міський, з яких кожен отримав від колишніх володарів свої особливі привілеї та права. Прогалини цих станово-територіальних прав доповнювались діючими в усьому Балтійському краї «загальними постановами», запозиченими переважно з права римського, німецького і канонічного, але при рішучому переважанні першого. Значний обсяг остзейського зводу обумовлювався не тільки різноманіттям норм, але також і тією обставиною, що багато статей його являли собою такі загальні визначення (наприклад юридичної угоди, умови тощо), які були б доречніші в підручнику, ніж у чинному кодексі . До найбільших переваг остзейського кодексу належали доступність мови, простота термінології і ясність викладу.
Організація зводу
У результаті кодифікації вийшов великий цивільний кодекс (4600 статей, в які, проте, не увійшли особливі постанови про приватне право селян), що складав III частину «Зводу місцевих узаконень губерній остзейських» (вид. 1864 р., з продовж. 1890 р.).
Система остзейського зводу дещо нагадує систему 1-ї частини Х тому Зводу законів Російської імперії. За введенням, що містив в собі положення про чинні в балтійських губерніях приватноправові норми, їх види, обсяги дії та інше, слідували чотири книги, які поділялися на розділи, глави і відділення і містили
- Права та обов'язки сімейні
- Право речове
- Право спадкування
- Право вимог.
До кодексу були включені покажчик джерел і предметний покажчик, складений в алфавітному порядку.
Особливості
У вченні про осіб остзейських звід містив в собі засноване на римському праві розподіл осіб на фізичні та юридичні із зарахуванням до останніх . З обставин, що впливають на юридичне становище особи, перше місце займав стан: розходженням стану обумовлюється відмінність права, що застосовується до цивільних правовідносин різних осіб. Обмежень прав особи внаслідок приналежності його до того чи іншого стану, тим не менш, не існувало: всі особи християнського віросповідання користувалися рівними громадянськими правами; дворяни зберігали лише виключне право на встановлення родоспадкових союзів і фідеїкомісів. Що стосується юридичного становища особи в залежності від статі, то відображенням середньовічного німецького погляду, за яким всі особи беззахисні (wehrlosigkeit) перебувають під опікою, була опіка над повнолітніми жінками — факультативне піклування над незаміжніми і законна опіка чоловіка над заміжніми жінками. Особи чоловічої статі користувалися перевагами перед жінками в спадковому праві, наприклад, щодо вотчин, земельних ділянок взагалі, спадкових часток, з іншого боку, за жінками признавалися деякі пільги щодо невідання закону. У постановах про вік, що розрізняли вік до 7 років і від 7 до 21 року, неповнолітнім було надано права відсутніх, саме можливість . Неповнолітнім у ставленні до дієздатності уподібнюються марнотрати, визнані такими судом. Остзейський звід не знає обмежень для іноземців, але найвищим указом 14 березня 1887 такі обмеження встановлені щодо придбання нерухомості в Курляндії та Ліфляндії у власність та в . Положення юридичних осіб, що користуються майновою правоздатністю в дуже великих розмірах, визначається згідно з основами римського права; особливість в порівнянні з останнім представляє, між іншим, широко поширене право спадкування юридичних осіб та невизнання за скарбницею деяких переваг, наданих церкві та благодійним закладам. Постанови зводу про речі загалом відтворюють основи римського права. Головну особливість зводу становить відмінність окремих видів нерухомого майна, невідоме римському праву. Сюди, наприклад, відносяться постанови про земські маєтки, що складаються з панських і селянських земель, з яких останні обов'язково повинні бути віддавані поміщиками в орендне утримання селянам. Найменше запозичень з римського права зустрічається в постановах зводу про шлюб та про особисті і майнові відносини подружжя, які засновані майже суто на засадах німецького права. Звід про опіку та піклування містить в собі римські положення, значно доповнені і частково змінені шведським і російським законодавствами та місцевими постановами; головна відмінність зводу від римського права полягає в необхідній їм, згідно з німецьким поглядом, значній участі особливих опікунських (сирітських) судів, підпорядкованих своєю чергою звичайним судам.
Речове право
Речове право остзейського зводу містило в собі римські основи, доповнені і видозмінені під впливом німецького права. Чисто римську конструкцію мали сервітути, а з поземельних повинностей (нім. Reallasten) звід містив постанови про «поземельний або постійний оброк», що відповідав емфітевзису. Цілком були засновані на римському праві та статті зводу пов'язані із правом у власному розумінні (нім. Pfandrecht); деякі, в тому числі можливість іпотеки на рухоме майно і допущення мовчазної і генеральної іпотеки, були усунені законом від 9 липня 1889 року, причому різні законні закладні права замінені законним правом утримання. Поряд з цим звід використав і німецький інститут (нім. Pfandbesitz).
Чисто німецьким інститутом було право викупу (нім. Näherrecht). Постанови про власність представляли суміш римських положень і німецьких основ. У зведенні зустрічається «власність розділена, або пряма власність (лат. dominium directum) і користування на правах оной» (лат. dominium utile); прикладами останньої були спадкова оренда, спадкове заставне володіння.
Спадкове право
Третя книга остзейського зводу відображала в собі різноманітність джерел, що діяли у краї. Згідно з римським правом розрізнялися універсальне і сингулярне спадкоємство після померлого; спадкоємцем називалася тільки особа, яка мала право на всю сукупність майнових відносин померлого, розглянуту до вступу спадкоємця в спадщину як юридична особа (лат. hereditas jacens). Крім двох римських підстав відкриття спадщини — заповіти і закону, — остзейський звід знав ще третю, німецьку, а саме договір про спадкування. Свобода заповіту в Ліфляндії і Естляндії була обмежена відповідно відмінності майна спадкового і набутого, а в Курляндії — тільки по відношенню до родових (тих що дісталися від висхідних родичів по чоловічій лінії) дворянських маєтків, причому обов'язкова частка (у римському сенсі) є в одній тільки Курляндії. Що стосується спадкування за законом, то до нього, як і в німецькому праві, призивалося подружжя спільно з кровними родичами; якщо їх немає — то відомі корпорації та встановлення, нарешті, держава. Щодо подружжя мало значення, чи залишилися в живих вдівець або вдова, чи був шлюб бездітний чи ні. При спадкуванні родичів значення мали природні і юридичні особливості успадкованого майна, відмінність родичів, відокремлених щодо спадкодавця і не відокремлених, відмінність статі успадковуючих осіб. В обчисленні споріднення відбивалися як римські, так і німецькі або канонічні основи.
Зобов'язальне право
Розділ про зобов'язання був найрозробленішою частиною остзейського зводу, в якому він був викладений за системою, прийнятою в підручниках: спочатку йшла так звана загальна частина зобов'язального права, а за нею слідувала особлива, що викладала окремі види зобов'язань. У цьому відділі, особливо в загальній його частини, до дрібниць було відтворено , але деякі спірні в теорії питання були вирішені законодавцем. Поряд з цим, однак, остзейське зобов'язальне право не тільки містило деякі особливості, засновані на місцевих звичаях, а й являло собою подальший розвиток цивільного права в інститутах, невідомих у такому вигляді римському праву і вироблених згідно з вимогами практичного життя доктриною і практикою, головним чином німецькою, а також місцевими звичаями, шведським і російським законодавствами. Новими поняттями були, наприклад, , продаж з , договір на видання, договір довічної ренти, страхування, лотерея . При введенні в Балтійському краї в 1889 році імператора Олександра II, статут цивільного судочинства мав бути приведений у відповідність з матеріальним правом Балтійських губерній. Це призвело, з одного боку, до зміни і доповнення постанов статуту цивільного судочинства, з іншого боку — до створення цілого ряду інститутів, невідомих цивільного процесу внутрішніх губерній. Найголовніші зі змін першої категорії полягають в обмеженні позовної правоздатності і збільшенні числа осіб, які не користуються повною правоздатністю (дружини, зважаючи на опіку над ними чоловіків; марнотратники), в розширенні сили показань свідків, у збільшенні числа відводів, у пом'якшенні правил про перериванні давності пред'явленням позову в суді; особливо сильним змінам піддалися постанови статуту цивільного судочинства про звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно, причому законодавцю довелося рахуватися не тільки з особливостями місцевого матеріального права, але і з існуванням в краї іпотечної системи. Компетенція мирових суддів, з одного боку, була скорочена виключенням позовів про особисті образи. До числа інститутів, невідомих цивільному процесу внутрішніх губерній, належали, також примушування позивача до пред'явлення позову (« ) і деякі види .
Кінець застосування
В Курземе та Відземе положення остзейського права з деякими змінами (великими в області законів про шлюб) зберігали силу до набрання чинності нового Цивільного закону у 1938 році.
Див. також
Література
- Provinzialrecht der Ostseegouvernements (Baltisches Provinzialrecht). I. Behördenverfassung. St. Petersburg 1845. – II. Ständerecht. St. Petersburg 1845. – III. Privatrecht. St. Petersburg 1864.
- Історичні відомості про заснування та хід місцевого законодавства губерній остзейських [ 27 травня 2020 у Wayback Machine.]. Спб, 1845.
- Твори Ф. Г. Бунге
- Oswald Schmidt, «Rechtsgeschichte Liv-, Est-und Curlands» (Юр'єв, 1894)
- C. Erdman, «System des Privatrechts der Ostseeprovinzen Liv-, Est-und Curland» (Рига, 1889 і сл.)
- Кассо, «Огляд остзейського цивільного права» (Юр'єв, 1896)
- Дорн, «Замітка з цивільного права Балтійських губерній» («Юридична літопис», 1890, № № 5 і 6)
- Тютрюмов, «Цивільне судочинство в Балтійському краї» («Юридичний вісник», 1890, № № 3, 9 і 12)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Baltijske civilne pravo takozh ostzejske samostijne civilne zakonodavstvo v Baltijskomu krayi Rosijskoyi imperiyi sho skladavsya v najblizhchij sporidnenosti z nimeckim pravom Zakonodavstvo malo bagato vnutrishnih podiliv za okremimi stanami i socialnimi klasami naselennya prava zemske miske i selyanske i za okremimi guberniyami mistami i miscevostyami Do kincya XIX stolittya jogo kodifikaciya rozriznyala zemski prava Liflyandiyi Estlyandiyi Kurlyandiyi ta Piltena miski prava Estlyandiyi Liflyandiyi Kurlyandiyi mista Narvi a takozh selyanski prava rizni dlya kozhnoyi z troh gubernij Baltijskogo krayu IstoriyaSkladnist zakonodavstva yak i same isnuvannya v imperiyi zagalnogo prava vidminnogo vid rosijskogo bulo pov yazano z osoblivostyami istorichnogo rozvitku krayu i tih politichnih vpliviv yaki na nogo vplivali Nimecke panuvannya Istoriya baltijskogo prava pochinayetsya z momentu zavoyuvannya Liflyandiyi i Estlyandiyi nimcyami Pravovi vidnosini bilsh rannih meshkanciv krayini ne vililis v yaku nebud pevnu sistemu zdatnu zalishiti pislya sebe bud yaki slidi voni ne jshli dali viroblennya neznachnoyi kilkosti groshovih shtrafiv za najvazhlivishi delikti i zlochini Zavojovniki nimeckogo pohodzhennya navpaki z yavilisya v krayinu z absolyutno pevnimi pravovimi poglyadami i shvidko vstanovili zvichnij yim poryadok rechej projnyatij zagalnonimeckimi pochatkami feodalnogo ladu Viroblene i vstanovlene takim shlyahom zvichajne pravo stanovilo osnovu yuridichnoyi rozvitku Baltijskogo krayu na ves period yepiskopskogo i ordenskogo panuvannya 1198 1561 roki Zakonodavstvu nimeckogo imperatora ta papi nalezhit v comu rozvitku neznachna rol nabagato bilsha vplivu miscevih yepiskopiv danskih koroliv dlya Estlyandiyi i ordenskih magistrativ znachnu rol grayut takozh postanovi pravlyachih organiv avtonomnih grup na yaki rozpalosya naselennya krayu landtagiv i miskih rad Pro harakter i sklad norm Baltijskogo prava v cej period svidchat privatni zbirki prava osnovu najdavnishogo z nih tak zvanogo Valdemar Erihskogo prava za pohodzhennyam pershoyi polovini XIII stolittya spiski XV i XVI stolit stanovit pravo Estlyandskih vasaliv zatverdzhene za nimi danskim korolem Valdemarom 1202 1241 Vono majzhe cilkom zapozicheno z nimeckih dzherel ta skladeno na korist vasaliv nimeckogo a ne danskogo pohodzhennya popri pidporyadkuvannya Estlyandiyi danskomu panuvannyu Zbirnik drevnogo licarskogo prava Liflyandiyi skladenij za zrazkom Valdemar Erihskogo prava v 1 j polovini XIV stolittya mistit pererobku nazvanogo zbirnika v interesah Liflyandskogo licarstva za dopomogoyu miscevih pravovih poglyadiv i postanov saksonskogo zercala bagato z yakih a osoblivo postanovi Valdemar Erihskogo prava navodyatsya tut cilkom i doslivno Liflyandske zercalo zbirka jmovirno seredini XIV stolittya vkazuye na potrebu regulyuvannya ne tilki lennogo prava yake bulo predmetom vishevkazanih zbirok a j inshih storin pobutu Vono yavlyaye soboyu pererobku abo peredachu chasto bukvalnu postanov sho stosuyutsya zemskogo prava vzagali i yak u saksonskomu zercali Piznishi kompilyaciyi mayut na meti viklad togo zh prava dlya okremih miscevostej vik ezelske lenne pravo kincya XV stolittya skladayetsya z postanov Liflyandskogo zercala Liflyandskogo licarskogo prava i vikskogo selyanskogo prava dopovnennya poshirennya ta sistematizaciyu starih norm serednye liflyandske licarske pravo 2 yi polovini XIV stolittya pereroblene liflyandske licarske pravo pochatku XVI stolittya oznajomlennya z chinnim u Nimechchini pravom pererobka langobardskogo lennogo prava pochatku XV stolittya abo viklad ne porushenih starimi zbirkami storin prava i nasampered sudochinstva Formulae procuratorum Dionisiya Fabri 1533 1538 rr velikoyu miroyu samostijna robota Do chisla cih zhe zbirok slid priyednati i Chervonu knigu nim das gemeine freie Ritter und Landrecht der Lande Harrien und Wierland skladenu za iniciativoyu Estlyandskogo licarstva v 1546 roci z majzhe povnim zvodom Estlyandskogo licarskogo prava Valdemar Erihske pravo postanovi danskih koroliv ta ordenskih magistrativ i pererobku langobardskogo lennogo prava Vsi ci zbirniki dayut poslidovnu kartinu rozvitku zemskogo prava Liflyandiyi i Estlyandiyi Miski prava mayut svoyu osoblivu istoriyu Nezabarom pislya zasnuvannya Rigi yepiskopom Albertom I buli darovani v gramoti 1211 rizkim kupcyam riznogo rodu pilgi i privileyi zbirka yakih nosila piznishe nazvu lat jus Gothorum hocha ce pravo i ne malo nichogo spilnogo z diyuchim na ostrovi Gotlandi Yepiskop Mikolaj nastupnik Alberta v 1238 roci nadav Rizkij miskij radi na yiyi prohannya pravo polipshiti lat jura Gothlandie bo voni ne cilkom pidhodili do potreb mista Misto otrimalo takim chinom avtonomiyu v yuridichnij oblasti i z cogo momentu vinikaye samostijne rizke miske pravo pervinnij sklad yakogo vidomij za dvoma zbirnikami skladenimi u Rizi v XIII stolitti dlya mist Revelya ta na prohannya ostannih Polipshene Gotlandske pravo skoro perestaye zadovolnyati potrebam mista i Riga zapozichuye dlya sebe pravo Gamburga mizh 1279 i 1285 rokami spisok yakogo 1270 buv dobre vidomij v Rizi Pervisne Gamburgo rizke pravo bulo nezabarom jmovirno vzhe do pochatku XIV stolittya pererobleno za dopomogoyu rizko revelskoyi rizko gapsalskoyi avtonomnih postanov Rigi i chastkovo lyubekskogo prava Zbirnik cogo pereroblenogo prava mav silu v Rizi do chasu shvedskogo panuvannya same pravo bulo postupovo poshireno ne tilki na mista Liflyandiyi za nebagatma vinyatkami a j Estlyandiyi i Kurlyandiyi Nedoliki rizko revelskogo prava priveli v Reveli do recepciyi lyubeckogo miskogo prava podarovanogo mistu v 1248 roci korolem danskim Erikom IV Nastupniki Eriha pidtverdili ce daruvannya i viprosili v Lyubeku spiski cogo prava otrimani v 1257 roci latinskoyu a v 1282 roci nizhnonimeckoyu movoyu Stavshi osnovnim dzherelom revelskogo prava lyubekske pravo bulo podarovano danskimi korolyami i dribnim mistah Danskoyi Estlyandiyi osoblivo i Narvi Poruch z pam yatnikami miskogo ta zemskogo prav do nas dijshlo i kilka pam yatnikiv selyanskogo prava cogo periodu Najdavnishim z nih ye zbirka Liflyandskogo selyanskogo prava kincya XII stolittya dopovnenogo i rozvinenogo v inshomu zbirniku piznishogo chasu Bilsh velikij kodeks selyanskogo prava vik ezelske pravo sho stanovit 4 tu knigu vik ezelskogo lennogo prava i mistit krim pereliku shtrafiv viznachennya vidnosin selyan do paniv Krim nazvanih prav nadavali svij vpliv yaksho ne pryamo to pobichno prava rimske ta kanonichne sho vvazhalisya subsidiarnimi i zastosovuvalisya bezposeredno v procesah mizh duhovnimi osobami Polske panuvannya Period polskogo panuvannya v Liflyandiyi 1561 1621 roki oznamenuvavsya perenesennyam zakonodavchogo verhovenstva v Varshavu i sprobami pidporyadkuvati podalshij rozvitok baltijskogo prava polskomu vplivu popri utverdzhennya za liflyandcyami u privileyi Sigizmunda Avgusta lat jura Germanorum propria as consueta Polskij uryad nasampered bazhaye prijnyattya v povnomu obsyazi chuzhogo magdeburzkogo abo saksonskogo prava a takozh i prusskogo procesu Ordinatio 1589 na prohannya liflyandciv ostannye rozporyadzhennya prote skasovuyetsya i druga Ordinatio 1598 pogodzhuyetsya na viroblennya dlya Liflyandskogo dvoryanstva kodeksu skladenogo z polskogo litovskogo ta drevnogo licarskogo Liflyandskogo prava Sili zakonu vin odnak ne otrimav i liflyandskij yuridichnij rozvitok prodovzhuvav jti starim shlyahom Avtonomne zakonodavstvo dvoryanskih landtagiv i miskih rad prodovzhuvalo diyalno pracyuvati nad cim rozvitkom Zokrema rizka miska rada vidaye ryad statutiv dlya popovnennya svogo prava mizh yakimi zaslugovuyut uvagi sudovij statut 1581 i zakon pro opiki 1591 prijnyatij i v inshih mistah Liflyandiyi Shvedske panuvannya Shvedske panuvannya v Estlyandiyi 1561 1710 roki i v Liflyandiyi 1629 1710 roki virazilosya v oblasti prava spershu v pidtverdzhenni korolem Erikom XIV i jogo nastupnikami v ryadi gramot zemskih dvoryanskih i miskih prav Estlyandiyi ta Liflyandiyi a dlya ostannoyi navit v obicyankah skasuvannya polskih uzakonen nezgodnih z kolishnimi privileyami Liflyandskogo dvoryanstva Piznishe odnak shvedskij uryad robit ryad energijno sprob do nasadzhennya v oboh provinciyah shvedskogo prava Vidani v Shveciyi na pochatku XVII stolittya kodeksi zemskogo prava Landslag i starogo miskogo prava Stadtslag polegshili poshirennya shvedskogo prava na ostzejski provinciyi Na pochatku togo zh stolittya shvedskij uryad zaproponuvav Estlyandskomu i Liflyandskomu dvoryanstvu vvesti u sebe shvedski zakoni zamist vlasnih Dvoryanstvo rishuche vidkinulo cyu propoziciyu i shvedskij uryad v osobi gercoga Karla dlya Estlyandiyi i Gustava Adolfa dlya Liflyandiyi obmezhivsya vimogoyu viznannya shvedskogo prava yak dopomizhnogo Ale i cya vimoga viklikala protidiyu bo do togo chasu yak dopomizhne dzherelo baltijskogo prava utverdilos rimske pravo Estlyandcyam vdalosya utrimati ostannye v comu znachenni i po vidnoshennyu do nih shvedskij uryad obmezhivsya vimogoyu shob instituti zaprovadzheni v zhittya shvedskimi zakonami diyali za shvedskimi a ne rimskimi dzherelami prava Po vidnoshennyu do Liflyandiyi vono prodovzhuvalo vimagati shob pershim dopomizhnim dzherelom prava vvazhalisya shvedski zakoni Zvidsi poyava nizki vidan shvedskogo prava na nimeckij movi v interesah praktichnogo jogo zastosuvannya Deyakim miscevostyam yak napriklad mistu Narvi bulo podarovano cilkom shvedske pravo Nabagato rishuchishe nizh v zastosuvanni zagalnogo prava Shveciyi diyav shvedskij uryad v poshirenni na ostzejski provinciyi novih uzakonen ne tilki specialno dlya nih vidanih ale i tih yaki mali na meti reformu diyuchogo prava samoyi Shveciyi Ostannye vidbuvalosya abo shlyahom specialnih pripisiv abo shlyahom postupovogo prijnyattya Takim chinom Estlyandiya i Liflyandiya otrimali novi statuti cerkovnij 1686 opikunskij 1669 vekselnij 1671 pro zapoviti 1686 ryad procesualnih zakoniv Silne vtorgnennya shvedskogo elementa v misceve yuridichne zhittya ne pripinilo odnak samostijnogo rozvitku ostannogo sho virazhayetsya z odnogo boku v pragnenni do kodifikaciyi miscevogo prava z inshogo v reformah ryadu miskih prav Kodifikaciya prava robitsya v interesah privedennya do vidoma prava dlya shvedskogo uryadu ta uzgodzhennya jogo z novim pravom a takozh v interesah zabezpechennya jogo vid vtorgnen inozemnogo vplivu ale kilka kodifikacijnih proyektiv vice prezidenta Liflyandskogo nadvirnogo sudu Engelbrehta Brandisa Kruziusa ne otrimalo zatverdzhennya Sho stosuyetsya reform miscevogo miskogo prava to naprikinci XVI stolittya v Reveli bulo otrimano nove pereglyanute ta dopovnene vidannya lyubeckogo prava yake z togo zh chasu vhodit u vzhitok i zberigaye znachennya chinnogo prava do kodifikaciyi 1864 roku Revel krim togo bere v cej chas lyubekskij vekselnij statut 1662 i Ganzejskij morskij statut 1614 roku vidaye statut pro bogougodnih zakladah 1621 roku statut pro opiku 1697 poshiryuye svoye pravo na susidni mista Gapsal U Rizi v 1653 roci Mejerom ta Fligelem buv skladenij proyekt rizkogo miskogo prava 1662 roku skladenij v Rizi na osnovi ciyeyi roboti proyekt kodeksu ne otrimuye zatverdzhennya shvedskogo korolya ale vhodit u vzhitok v Rizi i stanovit dzherelo chinnogo prava podibno novomu lyubeckomu pravu v Reveli do kodifikaciyi 1864 roku Podibno Revelyu i Riga vidaye ryad vlasnih statutiv i peredaye svoye pravo dribnim mistam Liflyandiyi Silnij vpliv na pravotvorennya zrobila sudova praktika yaka vvela ryad novih norm a takozh prijnyattya rimskogo prava v Nimechchini Rozvitok prava v Kurlyandiyi Dokladnishe Formula pravlinnya Popri pidtverdzhennya miscevogo prava dlya Kurlyandiyi yak i dlya Liflyandiyi Sigizmundom Avgustom miscevi dzherela prava buli skoro vitisneni zvidti zagalnonimeckim i rimskim pravom a takozh normami sho diyali v prusskih zemlyah ordena oskilki spryamovuyuchim ne bulo polske zakonodavstvo Rol ostannogo tut bula ne duzhe znachna shlyahom svoyih privileyiv responsa rescripta declarationes konstitucij a takozh aktiv komisij yaki priznachalisya dlya rozboru superechok mizh gercogami i licarstvom polskij uryad vnis prote ryad privatnih zmin do chinnogo prava Zakonodavcha rol nalezhala gercogam Kurlyandiyi yaki vidali ryad statutiv ale z 1717 roku vlada yih u comu vidnoshenni znachno obmezhuyetsya zgodoyu landtagiv yih postanovi najchastishe mali harakter dogovoriv zi stanami Sered organiv zakonodavstva grali deyaku rol i sami landtagi Zagalom miscevi dzherela prava buli vkraj mizerni Mista Kurlyandiyi takozh ne mali samostijnogo prava Bagato hto z nih prijnyali z samogo pochatku rizke miske pravo deyaki Yakobshtadt koristuvalisya magdeburzkim Z plinom chasu miske pravo vitisnyalosya zemskim Vlasne zakonodavstvo u popovnenni zapozichenogo prava bulo takozh neznachnim sered aktiv jogo mayut znachennya lishe mitavskij bauskskij i fridrihshtadtskij policejski statuti Popri neznachnu kilkist vlasnih dzherel prava i v Kurlyandiyi zustrichalisya sprobi kodifikaciyi miscevogo prava Persha vidnositsya do chasu Sigizmunda Avgusta koli u vidpovid na vimogu jogo Privileyiv sklasti miscevi zvodi licarstvo sprobuvalo stvoriti yih za ugodoyu z gercogom Sproba ne privela ni do yakih rezultativ Lishe Pilten stvoriv zatverdzhenij Sigizmundom III v 1611 zvid miscevih zakoniv skladenij na osnovi miscevogo prava rimskogo prava nimeckogo ta polskogo zakonodavstva zvid sho zberig v Rosijskij imperiyi vidomu yuridichnu samostijnist za Piltenskim okrugom Do Kurlyandiyi dopomoga prijshla zzovni zasnovana na prohannya licarstva v 1616 roci polska komisiya pid golovuvannyam yepiskopa Joanna Kukborskogo vidala neobhidni dlya upravlinnya krayem zakoni tak zvanu Formulu pravlinnya Formula regiminis sho mistit normi administrativnogo prava i kurlyandski statuti pid zagolovkom lat Jura et leges in usum nobilitatis Curlandiae et Semigalliae yaki mistyat normi civilnogo i kriminalnogo sudochinstva Shvaleni gercogom i licarstvom ci zakoni buli oprilyudneni 18 bereznya 1718 i otrimali silu zakonu hocha i nemaye vidomostej pro zatverdzhennya yih polskim korolem Bidnist vlasnogo prava privela v Kurlyandiyi do posilenogo zapozichennya rimskogo prava yake perevazhalo v cij guberniyi i pislya kodifikaciyi 1864 roku odnak poshirennya yuridichnoyi osviti privelo do poyavi samostijnoyi yuridichnoyi literaturi ne tilki z civilnogo prava osoblivo obrobka kurlyandskih statutiv ale i z derzhavnogo U Rosijskij imperiyiPislya aneksiyi krayin Baltiyi Rosiyeyu pochavsya novij period v istoriyi baltijskogo prava sho zakinchivsya kodifikaciyeyu 1864 roku Yak i polsko shvedskij cej period vidkrivayetsya pidtverdzhennyam starogo baltijskogo prava privileyiv i perevag sho nalezhat dvoryanstvu i mistam pidtverdzhennyam sho mistyatsya v specialnih zhaluvanih gramotah imperatora Petra I dlya Estlyandiyi ta Liflyandiyi i Katerini II dlya Kurlyandiyi Po vidnoshennyu do civilnogo prava dani v cih gramotah obicyanki zberezhennya starogo prava buli vitrimani rosijskim uryadom Do kincya XIX stolittya skilki nebud pomitnogo vtorgnennya rosijskogo zakonodavstva v ostzejske yuridichne zhittya ne sposterigalosya chislo rosijskih zakoniv v galuzi civilnogo prava poshirenih na baltijskij kraj bulo vkraj neznachnim Zvichnim poryadkom pri vidanni novih zagalnorosijskih zakoniv bula obmovka pro nepridatnist yih do baltijskogo krayu tomu lishe nevelika kilkist policejskih i finansovih uzakonen zrobilo nepryamij vpliv na sklad diyuchogo ostzejskogo prava Golovnim faktorom pravotvorennya stalo rimske pravo Znachennya ostannogo yak dopomizhnogo dzherela bulo viznano rosijskoyu vladoyu v Baltijske pravo vstupilo takim chinom u toj zhe stan v yakomu perebuvalo nimecke pravo v period zapozichennya rimskogo prava koli sudam i yuristam dovelosya samostijno viroblyati novi yuridichni zvichajno pravovi normi Otrimavshi v spadshinu vid poperednogo periodu kupu starih uzakonen i prav riznoridnogo pohodzhennya vidozminenih polskimi ta shvedskimi zakonami i znachnoyu miroyu zastarilih sudova praktika mala rozibratisya v cih uzakonennya i pidshukati novi pidvalini dlya yih rozvitku ta uzgodzhennya Pri rozriznenosti mizh soboyu sudiv yaki keruvali yuridichnim rozvitkom cya robota posuvalasya vkraj nerivnomirno i suprovodzhuvalasya usima timi yavishami yaki harakterizuyut nimecku yusticiyu XVI XVIII stolit takozh pozbavlenu kerivnictva zakonodavstva i spiralasya perevazhno na rimske pravo Praktika plutalasya v rozuminni tubilnogo prava ne vmila pogoditi z nim novi rimski normi i pozbavlyalasya vnaslidok cogo micnih pidvalin pravotvorennya i odnomanitnosti v sudovih rishennyah Epoha XVIII stolittya do togo zh ye epohoyu ostatochnoyi lomki starih feodalnih pidvalin i narodzhennya novih zhittyevih vidnosin sho ne ukladayutsya v ramki zemskogo miskogo ta selyanskogo prava Prirodnoyu vidayetsya za takih obstavin nagalna potreba u privedenni diyuchogo prava v yedinu sistemu zdatnu sluzhiti oporoyu sudovoyi praktiki KodifikaciyaU 1728 roci Liflyandske dvoryanstvo zvertayetsya do rosijskogo uryadu z vkazivkami na nezruchnosti vid neviznachenosti zakoniv i z prohannyam pro privedennya yih do ladu shlyahom skladannya kodeksu Dlya cogo bula utvorena komisiya z vibornih miscevih lyudej praci yakoyi ne priveli odnak do bazhanogo rezultatu Za nazvanoyu komisiyeyu v XVIII i XIX st pracyuvalo p yat inshih i lishe ostannya dovodit spravu do kincya Dumka pro mozhlive zblizhennya zagalnorosijskogo i ostzejskogo prav ne zalishaye rosijskij uryad v XVIII stolitti Katerina II pishe v sekretnomu nastavlyanni knyazyu Vyazemskomu Mala Rosiya Liflyandiya i Finlyandiya sut provinciyi yaki pravlyatsya konfirmovanimi yih privileyami ta porushiti oni vidmovoyu vsih raptom duzhe nepristojno b bulo odnache i nazivati yih chuzhincyami i obhoditisya z nimi na takij zh pidstavi ye bilshe nizh pomilka a mozhna nazvati z dostovirnistyu duristyu Ci provinciyi takozh i Smolensku slid najlegshimi sposobami privesti do togo shob voni obrusili i perestali b divitis yak vovki v lisi Tochki zoru predstavnikiv miscevih interesiv ta rosijskogo uryadu na kodifikaciyu takim chinom rozhodilisya Pri pershih sprobah kodifikaciyi baltijski guberniyi porivnyano shvidko dostavlyayut svoyi proyekti Z privodu kozhnogo odnak sliduye nakaz vzyavshi za osnovu kolishni liflyandski prava i zvirivshi yih z tim proyektom rozglyanuti chi tak jomu nalezhit buti abo potribno v chomu yaku zminu i dopovnennya uchiniti sposterigayuchi pritomu najvishu vladu i derzhavnij interes Zvirennya predstavlyaye velichezni trudnoshi cherez brak znayuchih osib a popravki viklikayut nezadovolennya v ukladachiv proyektiv i vkazivki na nezgodu z privileyami Piznishe silno zatyaguyutsya roboti miscevih komitetiv shodo napisannya proyektiv napriklad dlya komisiyi 1819 roku Energijno roboti z kodifikaciyi ostzejskogo prava pochalisya lishe z chasu pochatku skladannya zvodu zakoniv koli dvoryanstvo ostzejskih gubernij zvernulosya do imperatora Mikoli I z prohannyam pro pidtverdzhennya yih privileyiv i koli bulo postanovleno perekonatisya v skladi cih privileyiv 1828 roku nadijshlo prohannya Rigi pro zatverdzhennya yiyi prav a general gubernatorom bulo predstavleno dopovid pro privileyi dvoryanstva i mist Baltijskogo krayu Komitet zasnovanij dlya rozglyadu dopovidi gubernatora i mirkuvannya jogo zi spravzhnimi privileyami v 23 knigah nimeckoyu latinskoyu ta shvedskoyu movami ne vporavsya zi svoyim zavdannyam i peredav spravu v II viddilennya Vlasnoyi Jogo Imperatorskoyi Velichnosti kancelyariyi Tut pid redakciyeyu specialno dlya togo priznachenogo landrata Samsona skladeni proyekti zvodiv okremih chastin baltijskogo prava Cej proyekt potrebuvav velikoyi kilkosti dodatkiv v zvirci z dzherelami chomu vin i ne buv vidanij v 1845 roci a piddanij novij pererobci Pislya visluhovuvannya ta obgovorennya zauvazhen predstavnikiv miscevih interesiv i derptskogo yuridichnogo fakultetu 12 listopada 1864 kodeks civilnogo prava Baltijskogo krayu buv vidanij u svit dvoma movami i nabrav chinnosti 1 go lipnya 1865 roku Kodeks vidriznyavsya stanovo teritorialnim harakterom rizni osobi ne tilki koristuvalisya riznimi pravami v zalezhnosti vid prinalezhnosti yih do togo chi inshogo stanu zvannyu ale i do osib odnogo j togo zh zvannya zastosovuvalisya rizni zakoni zalezhno vid miscevosti Tak napriklad zhiteli Revelya zalezhno vid togo prozhivali voni v Nizhnomu misti abo u Vishgorodi koristuvalisya v pershomu vipadku Estlyandskim miskim pravom a v drugomu Estlyandskim zemskim pravom Ci stanovo teritorialni prava rozriznyalisya po p yati oblastyah Liflyandiya ostriv Ezel Estlyandiya Kurlyandiya i odin okrug ostannoyi Piltenskij v kozhnij z cih oblastej rozriznyalisya dva golovnih stani zemskij abo dvoryanskij i miskij z yakih kozhen otrimav vid kolishnih volodariv svoyi osoblivi privileyi ta prava Progalini cih stanovo teritorialnih prav dopovnyuvalis diyuchimi v usomu Baltijskomu krayi zagalnimi postanovami zapozichenimi perevazhno z prava rimskogo nimeckogo i kanonichnogo ale pri rishuchomu perevazhanni pershogo Znachnij obsyag ostzejskogo zvodu obumovlyuvavsya ne tilki riznomanittyam norm ale takozh i tiyeyu obstavinoyu sho bagato statej jogo yavlyali soboyu taki zagalni viznachennya napriklad yuridichnoyi ugodi umovi tosho yaki buli b dorechnishi v pidruchniku nizh u chinnomu kodeksi Do najbilshih perevag ostzejskogo kodeksu nalezhali dostupnist movi prostota terminologiyi i yasnist vikladu Organizaciya zvodu Dokladnishe Zvid miscevih uzakonen gubernij ostzejskih U rezultati kodifikaciyi vijshov velikij civilnij kodeks 4600 statej v yaki prote ne uvijshli osoblivi postanovi pro privatne pravo selyan sho skladav III chastinu Zvodu miscevih uzakonen gubernij ostzejskih vid 1864 r z prodovzh 1890 r Sistema ostzejskogo zvodu desho nagaduye sistemu 1 yi chastini H tomu Zvodu zakoniv Rosijskoyi imperiyi Za vvedennyam sho mistiv v sobi polozhennya pro chinni v baltijskih guberniyah privatnopravovi normi yih vidi obsyagi diyi ta inshe sliduvali chotiri knigi yaki podilyalisya na rozdili glavi i viddilennya i mistili Prava ta obov yazki simejni Pravo rechove Pravo spadkuvannya Pravo vimog Do kodeksu buli vklyucheni pokazhchik dzherel i predmetnij pokazhchik skladenij v alfavitnomu poryadku OsoblivostiU vchenni pro osib ostzejskih zvid mistiv v sobi zasnovane na rimskomu pravi rozpodil osib na fizichni ta yuridichni iz zarahuvannyam do ostannih Z obstavin sho vplivayut na yuridichne stanovishe osobi pershe misce zajmav stan rozhodzhennyam stanu obumovlyuyetsya vidminnist prava sho zastosovuyetsya do civilnih pravovidnosin riznih osib Obmezhen prav osobi vnaslidok prinalezhnosti jogo do togo chi inshogo stanu tim ne mensh ne isnuvalo vsi osobi hristiyanskogo virospovidannya koristuvalisya rivnimi gromadyanskimi pravami dvoryani zberigali lishe viklyuchne pravo na vstanovlennya rodospadkovih soyuziv i fideyikomisiv Sho stosuyetsya yuridichnogo stanovisha osobi v zalezhnosti vid stati to vidobrazhennyam serednovichnogo nimeckogo poglyadu za yakim vsi osobi bezzahisni wehrlosigkeit perebuvayut pid opikoyu bula opika nad povnolitnimi zhinkami fakultativne pikluvannya nad nezamizhnimi i zakonna opika cholovika nad zamizhnimi zhinkami Osobi cholovichoyi stati koristuvalisya perevagami pered zhinkami v spadkovomu pravi napriklad shodo votchin zemelnih dilyanok vzagali spadkovih chastok z inshogo boku za zhinkami priznavalisya deyaki pilgi shodo nevidannya zakonu U postanovah pro vik sho rozriznyali vik do 7 rokiv i vid 7 do 21 roku nepovnolitnim bulo nadano prava vidsutnih same mozhlivist Nepovnolitnim u stavlenni do diyezdatnosti upodibnyuyutsya marnotrati viznani takimi sudom Ostzejskij zvid ne znaye obmezhen dlya inozemciv ale najvishim ukazom 14 bereznya 1887 taki obmezhennya vstanovleni shodo pridbannya neruhomosti v Kurlyandiyi ta Liflyandiyi u vlasnist ta v Polozhennya yuridichnih osib sho koristuyutsya majnovoyu pravozdatnistyu v duzhe velikih rozmirah viznachayetsya zgidno z osnovami rimskogo prava osoblivist v porivnyanni z ostannim predstavlyaye mizh inshim shiroko poshirene pravo spadkuvannya yuridichnih osib ta neviznannya za skarbniceyu deyakih perevag nadanih cerkvi ta blagodijnim zakladam Postanovi zvodu pro rechi zagalom vidtvoryuyut osnovi rimskogo prava Golovnu osoblivist zvodu stanovit vidminnist okremih vidiv neruhomogo majna nevidome rimskomu pravu Syudi napriklad vidnosyatsya postanovi pro zemski mayetki sho skladayutsya z panskih i selyanskih zemel z yakih ostanni obov yazkovo povinni buti viddavani pomishikami v orendne utrimannya selyanam Najmenshe zapozichen z rimskogo prava zustrichayetsya v postanovah zvodu pro shlyub ta pro osobisti i majnovi vidnosini podruzhzhya yaki zasnovani majzhe suto na zasadah nimeckogo prava Zvid pro opiku ta pikluvannya mistit v sobi rimski polozhennya znachno dopovneni i chastkovo zmineni shvedskim i rosijskim zakonodavstvami ta miscevimi postanovami golovna vidminnist zvodu vid rimskogo prava polyagaye v neobhidnij yim zgidno z nimeckim poglyadom znachnij uchasti osoblivih opikunskih siritskih sudiv pidporyadkovanih svoyeyu chergoyu zvichajnim sudam Rechove pravo Rechove pravo ostzejskogo zvodu mistilo v sobi rimski osnovi dopovneni i vidozmineni pid vplivom nimeckogo prava Chisto rimsku konstrukciyu mali servituti a z pozemelnih povinnostej nim Reallasten zvid mistiv postanovi pro pozemelnij abo postijnij obrok sho vidpovidav emfitevzisu Cilkom buli zasnovani na rimskomu pravi ta statti zvodu pov yazani iz pravom u vlasnomu rozuminni nim Pfandrecht deyaki v tomu chisli mozhlivist ipoteki na ruhome majno i dopushennya movchaznoyi i generalnoyi ipoteki buli usuneni zakonom vid 9 lipnya 1889 roku prichomu rizni zakonni zakladni prava zamineni zakonnim pravom utrimannya Poryad z cim zvid vikoristav i nimeckij institut nim Pfandbesitz Chisto nimeckim institutom bulo pravo vikupu nim Naherrecht Postanovi pro vlasnist predstavlyali sumish rimskih polozhen i nimeckih osnov U zvedenni zustrichayetsya vlasnist rozdilena abo pryama vlasnist lat dominium directum i koristuvannya na pravah onoj lat dominium utile prikladami ostannoyi buli spadkova orenda spadkove zastavne volodinnya Spadkove pravo Tretya kniga ostzejskogo zvodu vidobrazhala v sobi riznomanitnist dzherel sho diyali u krayi Zgidno z rimskim pravom rozriznyalisya universalne i singulyarne spadkoyemstvo pislya pomerlogo spadkoyemcem nazivalasya tilki osoba yaka mala pravo na vsyu sukupnist majnovih vidnosin pomerlogo rozglyanutu do vstupu spadkoyemcya v spadshinu yak yuridichna osoba lat hereditas jacens Krim dvoh rimskih pidstav vidkrittya spadshini zapoviti i zakonu ostzejskij zvid znav she tretyu nimecku a same dogovir pro spadkuvannya Svoboda zapovitu v Liflyandiyi i Estlyandiyi bula obmezhena vidpovidno vidminnosti majna spadkovogo i nabutogo a v Kurlyandiyi tilki po vidnoshennyu do rodovih tih sho distalisya vid vishidnih rodichiv po cholovichij liniyi dvoryanskih mayetkiv prichomu obov yazkova chastka u rimskomu sensi ye v odnij tilki Kurlyandiyi Sho stosuyetsya spadkuvannya za zakonom to do nogo yak i v nimeckomu pravi prizivalosya podruzhzhya spilno z krovnimi rodichami yaksho yih nemaye to vidomi korporaciyi ta vstanovlennya nareshti derzhava Shodo podruzhzhya malo znachennya chi zalishilisya v zhivih vdivec abo vdova chi buv shlyub bezditnij chi ni Pri spadkuvanni rodichiv znachennya mali prirodni i yuridichni osoblivosti uspadkovanogo majna vidminnist rodichiv vidokremlenih shodo spadkodavcya i ne vidokremlenih vidminnist stati uspadkovuyuchih osib V obchislenni sporidnennya vidbivalisya yak rimski tak i nimecki abo kanonichni osnovi Zobov yazalne pravo Rozdil pro zobov yazannya buv najrozroblenishoyu chastinoyu ostzejskogo zvodu v yakomu vin buv vikladenij za sistemoyu prijnyatoyu v pidruchnikah spochatku jshla tak zvana zagalna chastina zobov yazalnogo prava a za neyu sliduvala osobliva sho vikladala okremi vidi zobov yazan U comu viddili osoblivo v zagalnij jogo chastini do dribnic bulo vidtvoreno ale deyaki spirni v teoriyi pitannya buli virisheni zakonodavcem Poryad z cim odnak ostzejske zobov yazalne pravo ne tilki mistilo deyaki osoblivosti zasnovani na miscevih zvichayah a j yavlyalo soboyu podalshij rozvitok civilnogo prava v institutah nevidomih u takomu viglyadi rimskomu pravu i viroblenih zgidno z vimogami praktichnogo zhittya doktrinoyu i praktikoyu golovnim chinom nimeckoyu a takozh miscevimi zvichayami shvedskim i rosijskim zakonodavstvami Novimi ponyattyami buli napriklad prodazh z dogovir na vidannya dogovir dovichnoyi renti strahuvannya lotereya Pri vvedenni v Baltijskomu krayi v 1889 roci imperatora Oleksandra II statut civilnogo sudochinstva mav buti privedenij u vidpovidnist z materialnim pravom Baltijskih gubernij Ce prizvelo z odnogo boku do zmini i dopovnennya postanov statutu civilnogo sudochinstva z inshogo boku do stvorennya cilogo ryadu institutiv nevidomih civilnogo procesu vnutrishnih gubernij Najgolovnishi zi zmin pershoyi kategoriyi polyagayut v obmezhenni pozovnoyi pravozdatnosti i zbilshenni chisla osib yaki ne koristuyutsya povnoyu pravozdatnistyu druzhini zvazhayuchi na opiku nad nimi cholovikiv marnotratniki v rozshirenni sili pokazan svidkiv u zbilshenni chisla vidvodiv u pom yakshenni pravil pro pererivanni davnosti pred yavlennyam pozovu v sudi osoblivo silnim zminam piddalisya postanovi statutu civilnogo sudochinstva pro zvernennya styagnennya na ruhome i neruhome majno prichomu zakonodavcyu dovelosya rahuvatisya ne tilki z osoblivostyami miscevogo materialnogo prava ale i z isnuvannyam v krayi ipotechnoyi sistemi Kompetenciya mirovih suddiv z odnogo boku bula skorochena viklyuchennyam pozoviv pro osobisti obrazi Do chisla institutiv nevidomih civilnomu procesu vnutrishnih gubernij nalezhali takozh primushuvannya pozivacha do pred yavlennya pozovu i deyaki vidi Kinec zastosuvannyaV Kurzeme ta Vidzeme polozhennya ostzejskogo prava z deyakimi zminami velikimi v oblasti zakoniv pro shlyub zberigali silu do nabrannya chinnosti novogo Civilnogo zakonu u 1938 roci Div takozhZvid miscevih uzakonen gubernij ostzejskih Recepciya rimskogo pravaLiteraturaProvinzialrecht der Ostseegouvernements Baltisches Provinzialrecht I Behordenverfassung St Petersburg 1845 II Standerecht St Petersburg 1845 III Privatrecht St Petersburg 1864 Istorichni vidomosti pro zasnuvannya ta hid miscevogo zakonodavstva gubernij ostzejskih 27 travnya 2020 u Wayback Machine Spb 1845 Tvori F G Bunge Oswald Schmidt Rechtsgeschichte Liv Est und Curlands Yur yev 1894 C Erdman System des Privatrechts der Ostseeprovinzen Liv Est und Curland Riga 1889 i sl Kasso Oglyad ostzejskogo civilnogo prava Yur yev 1896 Dorn Zamitka z civilnogo prava Baltijskih gubernij Yuridichna litopis 1890 5 i 6 Tyutryumov Civilne sudochinstvo v Baltijskomu krayi Yuridichnij visnik 1890 3 9 i 12