Байконурська ТЕЦ — теплова електростанція у центральній частині Казахстану, поява якої пов’язана із діяльністю космодрому Байконур.
| каз. Байқоңыр ЖЭО | |
|---|---|
| 45°37′41″ пн. ш. 63°18′16″ сх. д. / 45.62833000002777339° пн. ш. 63.30472000002777833° сх. д.Координати: 45°37′41″ пн. ш. 63°18′16″ сх. д. / 45.62833000002777339° пн. ш. 63.30472000002777833° сх. д. | |
| Країна | Казахстан |
| Розташування | Казахстан |
| Введення в експлуатацію | 1958 – 1987, 1997 |
| Вид палива | мазут |
| Котельні агрегати | 2 парові Барнаульский котельний завод БКЗ-50-39Ф (котлоагрегати 1 та 2), 1 парова Барнаульский котельний завод БКЗ-50-39Ф (котлоагрегат3, виведений з експлуатації), 6 парових Білгородський котельний завод ГМ-50-1 (котлоагрегати 4 – 9), 3 парові Барнаульский котельний завод БКЗ-75-39ГМ (котлоагрегати 10 – 12), 3 водогрійні Дорогобузький котельний завод ПТВМ-50 |
| Турбіни | 1 парова АТ-6 (турбіна 1, виведена з експлуатації), 4 парові Калузький турбінний завод ПТ-12-35/10М (турбіни 4 – 6, 8), 1 парова Калузький турбінний завод ПТ-12-35/10М (турбіна 7, виведена з експлуатації) |
| Встановлена електрична потужність | 48/36 (на 2021, номінальна/фактична) |
| Материнська компанія | АТ «Актобе ТЕЦ» |
| ідентифікатори і посилання | |
| Байконурська ТЕЦ | |
| Байконурська ТЕЦ у Вікісховищі |
В 1958 році на майданчику ТЕЦ-му ввели в дію турбіну типу АТ-6 зі станційним номером 1. До 1987 року запустили ще шість турбін, з яких турбіни зі станційними номерами 4 – 7 були постачені Калузьким турбінним заводом та відносились до типу ПТ-12-35/10М з потужністю по 12 МВт.
В 1997-му запустили ще одну турбіну Калузького турбінного заводу типу ПТ-12-35/10М потужністю 12 МВт зі станційним номером 8.
Котельне господарство ТЕЦ сформували введені за період з 1956 по 1984 роки парові турбіни:
- три виробництва Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-50-39Ф продуктивністю по 50 тон пари на годину (котлоагрегати 1 – 3);
- шість від Білгородського котельного заводу типу ГМ-50-1 продуктивністю по 50 тон пари на годину (котлоагрегати 4 – 9),
- три від Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-75-39ГМ продуктивністю по 75 тон пари на годину (котлоагрегати 10 – 12).
Крім того, для підсилення теплової потужності в 1971 – 1980 роках запустили три водогрійні котла типу ПТВМ-50 продуктивністю по 50 Гкал/год (наразі цей показник обмежено рівнем у 35 Гкал/год).
З плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації, так, списали турбіни №1, №2, №3 та №7. В 2001 році вивели з експлуатації котлоагрегат №3, до початоку 2020-х вже був виведений з експлуатації котлоагрегат №10. При цьому станом на початок 2020-х з чотирьох наявних турбін були готові до використання лише три.
ТЕЦ розрахована на споживання мазуту. Наразі анонсовані плани перевести станцію в середині 2020-х років на природний газ, який з кінця 2010-х надходить до Байконуру по перемичці завдовжки 14 км від трубопроводу Бейнеу – Шимкент.
Для видалення продуктів згоряння використовують 3 димарі – один висотою 60 метрів та два по 100 метрів.
Видача електроенергії відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 35 кВ.
Примітки ред.
- ГУП ПЭО «Байконурэнерго».
- Котло-турбинный цех: его характеристика и анализ работы, Общая характеристика предприятия, Состав, эксплуатационные характеристики и техническое состояние оборудования, Характеристика организационной структуры цеха - Экономия энергоресурсов на предприятии. Vuzlit. Процитовано 12 січня 2024.
- ГУП ПЭО "Байконурэнерго" г. Байконур. www.benergo.ru. Процитовано 12 січня 2024.
- РЕГИОНАЛЬНАЯ ПРОГРАММА газификации жилищно-коммунального хозяйства, промышленных и иных организаций города Байконур на 2022-2026 годы.
- Оценка воздействия на окружающую среду к рабочему проекту: « Газификация ТЭС ГУП ПЭО «Байконурэнерго» г. Байконур».
- «Дорогобужкотломаш»: монтаж котлов в Байконуре. dkm.ru. Процитовано 12 січня 2024.
- «Космическое» тепло «Дорогобужкотломаш». dkm.ru. Процитовано 12 січня 2024.
- На мазуте хорошо, а на газе - лучше. Время (рос.). Процитовано 12 січня 2024.