Артеміда (вінець)

Артеміда (лат. Artemis Corona, 35° пд. ш. 135° сх. д. / 35° пд. ш. 135° сх. д. / -35; 135) — вінець на Землі Афродіти на Венері.

Артеміда

]]
Діаметр	2600 км
Епонім	Артеміда

Назва

Вінець отримав назву від каньйону, що його оточує, каньйону Артеміди, який у свою чергу названий на честь Артеміди, давньогрецької богині полювання.

Особливості

Це найбільший вінець на Венері, діаметром 2600 кілометрів. Його більш ніж вдвічі більше від другого найбільшого вінця на Венері, вінця Хенг-О^[en] (лат. Heng-O Corona). Можливо, Артеміда є найбільшою кільцевою структурою у Сонячній системі. Він знаходиться біля каньйону Артеміди — кругового поясу, який, як вважають, має компресійне походження.

Артеміда — це незвичайний об'єкт на Венері оскільки вона не піднесена, як інші вінці. Територія Артеміди на 4 км нижче навколишніх рівнин. Різниця між найвищою та найнижчою точками в межах Артеміди становить близько 7,5 км. Артеміда містить складну систему розломів, численні лавові потоки, і як мінімум два ударні кратери.

Гіпотези виникнення

Поверхня Венери вкрита великою кількістю різних кільцевих, або близьких до кільцевих структур, включно з малими щитовими структурами (щитові вулкани, >1 км), більшими вулканічними структурами (100—1000 км), ударними кратерами (1–270 км), вінцями (60–1010 км), вулканічними височинами та плато (~1500–2500 км), однак між вченими все ще не існує згоди до якої з цих категорій віднести Артеміду.

На даний момент існує чотири основних гіпотези походження Артеміди:

• Вінець і каньйон Артеміди є зоною конвергенції та субдукції.
• Артеміда є метаморфічним коровим комплексом^[en].
• Артеміда є проявом удару давнього великого метеориту.
• Артеміда є поверхневим проявом мантійого плюму.

Кожній з гіпотез протиставляються свої контр-аргументи, дискусія залишається відкритою. Деякі вчені пропонують «гібридні» гіпотези. Наприклад, кілька процесів відбувалися одночасно у цій місцевості — підняття магнітного плюму та формування центру утворення нової кори, що рухалася від центру структури назовні до каньйону, аналогом якого на Землі є западина в зоні субдукції.

Список літератури

1. . planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020. 
2. . pubs.usgs.gov. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020. 
3. Spencer, J. E. (2001) Possible giant metamorphic core complex at the center of Artemis Corona, Venus, Geological Society of America Bulletin 113(3), 333—345.
4. . www.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
5. 1992LPI....23...47A Page 47. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 5 жовтня 2020.