Арісто́нік (дав.-гр. Αριστονικος; р. н. невід. — 129 до н. е.) — син пергамського царя Евмена II і наложниці, що захопив владу в державі після смерті Аттала III і правив під іменем Евмена III. Очолив повстання рабів і міської бідноти проти Риму і місцевих рабовласників, яке охопило всю Малу Азію.
| Арістонік | |
|---|---|
| Народився | 2 століття до н. е. |
| Помер | 129 до н. е. Рим, Римська республіка |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | давньогрецька |
| Рід | Атталіди |
| Батько | Евмен II |
| Брати, сестри | Аттал III |
Арістонік боровся за незалежність Пергаму і мріяв створити «державу Сонця», де пануватимуть рівність і свобода. Повстанці розбили військо каппадокійського царя Аріарата V і римського консула Публія Красса.
129 до н. е. консул Марк Перперна захопив Арістоніка у полон і відіслав його до Рима, де його було закатовано. Повстання було придушене військом консула Манія Аквілія.
Див. також ред.
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.