Аншан

Аншан (шум. 𒀭𒍝𒀭; перс. انشان‎) — стародавнє еламське місто, що у III тисячолітті до н. е. було однією з ранніх столиць Еламу до перенесення столиці до Суз. На думку археологів Аншан розташовувався на місці сучасного археологічного пам'ятника Таллі-Мальян (пагорб Мальян) на південному заході Ірану, за 36 км на північний захід від міста Шираз у Загроських горах.

Аншан Координати 30°00′42″ пн. ш. 52°24′28″ сх. д. / 30.01166666669477934° пн. ш. 52.40777777780577651° сх. д. / 30.01166666669477934; 52.40777777780577651Координати: 30°00′42″ пн. ш. 52°24′28″ сх. д. / 30.01166666669477934° пн. ш. 52.40777777780577651° сх. д. / 30.01166666669477934; 52.40777777780577651 Країна ІранІран Адмінодиниця Елам Персія Дата заснування 4000 до н. е. Аншан Аншан (Іран)  Аншан у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Аньшань.

Розташування Аншана на мапі Еламської держави. Показано приблизні обриси Перської затоки часів бронзової доби

Історія

До 1973, коли Аншан був ідентифікований з городищем Таллі-Мальян, історики шукали його в центральній частині Загросу.

Вперше місто згадувалось у ранньошумерському епосі Енмеркар і володар Аратти як таке, що розташовувалось «на шляху» з Урука до легендарної країни Аратта, та, ймовірно, було створене одночасно з виникненням шумерської писемності. З Аншана походили кілька еламських династій.

Маніштусу повідомляв, що підкорив Аншан, однак за його наступників, коли Аккадська імперія ослабла, намісник Суз, Кутік-Іншушинак, нащадок Аванської династії, проголосив незалежність від Аккаду й захопив Аншан.

У подальшому Гудеа з Лагашу у своєму написі стверджував, що підкорив Аншан. Правителі Третьої династії Уру, Шульгі та Шу-Шуен, призначали до Аншана власних намісників. Тим не менше, їхній нащадок, Іббі-Сін, імовірно, упродовж свого царювання безуспішно намагався відновити контроль над Аншаном, що завершилось тим, що еламці в 2004 до н. е. розграбували Ур, захопили статуї Нанни й самого Іббі-Сіна та перевезли їх до Аншана.

У старовавилонському періоді цар Гунгунум з Ларси датував 5-й рік свого правління часами після руйнування Аншана.

Починаючи від XV століття до н. е. еламські правителі в Сузах почали використовувати титул «цар Аншана і Суз» (в аккадських текстах такі топоніми вживаються у зворотному порядку: «цар Суз і Аншана»), та, ймовірно, Сузи й Аншан відігравали рівно важливу роль упродовж значної частини середньоеламського періоду. Останнім царем, який користувався таким титулом, був Шутрук-Наххунте II (бл. 717—699 до н. е.).

У VII столітті до н. е. Аншан потрапив під владу Ахеменідів, коли його захопив Теісп, який узяв собі титул «Цар міста Аншан». Упродовж наступного століття, коли Елам занепадав, Аншан був малозначимим царством, поки Ахеменіди у VI столітті до н. е. не здійснили серію завоювань, починаючи з Аншана, у результаті чого було створено ядро Перської імперії. Найважливішим з завойовників, хто вийшов з Аншана, був Кир Великий.

Археологія

Археологічна пам'ятка Аншан займає площу близько 200 гектарів. Основну його частину займає низький (висотою близько 4-6 м), із плоскою вершиною пагорб-телль площею близько 130 гектарів. З трьох його сторін виявлено руїни стародавньої міської стіни довжиною 5 кілометрів, що датується пізнім періодом Банеш та періодом Кафтарі. Серед знахідок у Таллі-Мальяні — таблички протоеламським письмом та середньоеламським клинописом, печатки та кераміка, що дозволили датувати хронологію регіону. Найважливішою знахідкою можна вважати цеглину часів царя Хателутус-Інсусінака, який дозволив остаточно встановити, що знайдене місто було саме Аншаном.

Перші розкопки там провів Ферідун Таваллолі з Археологічної служби Ірану в 1961. Результати його розкопок так і не були оприлюднені, хоча деякі артефакти зберігаються у Персепольському музеї.

У 1971 систематичні розкопки почала група під керівництвом Вільяма Самнера з Пенсильванського університету та Університету штату Огайо після попереднього обстеження місцевості в 1968.

Розкопки тривали упродовж кількох сезонів до 1978 року, коли відбулась Іранська революція. Вже 1999 року розкопки у Таллі-Мальяні проводив Кам'яр Абді.

Примітки

1. GeoNames — 2005.
   d:Track:Q830106
2. Reiner, Erica (1973) «The Location of Anšan», Revue d'Assyriologie 67, стор. 57-62
3. e.g. Gordon (1967) стор. 72 note 9. Kermanshah; Mallowan (1969) p. 256. Bakhtiari territory
4. Cambridge History of Iran стор. 26-27
5. . Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 27 листопада 2016. 
6. . Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 27 листопада 2016. 
7. William Sumner, Excavations at Tall-i Malyan 1971-72, Iran, vol. 12, pp. 155—180, 1974
8. William Sumner, Excavations at Tall-i Malyan 1974, Iran, vol. 14, pp. 103—115, 1976
9. John R. Alden and Jack Martin Balcer, Excavations at Tal-i Malyan 1974, Iran, vol. 16, pp. 79-92, 1978
10. William Sumner, The Proto-Elamite City Wall at Tal-i Malyan, Iran, vol. 23, pp. 153—161, 1985
11. Kamyar Abdi, Malyan 1999, Iran, vol. 39, стор. 73-98, 2001

Література

• Ilene M. Nicholas, The Proto-Elamite Settlement at Tuv, Malyan Excavation Reports Volume 1, University of Pennsylvania Museum Publication, 1991, ISBN 0-934718-86-5
• Elizabeth Carter and Ken Deaver, Excavations at Anshan (Tal-E Malyan): The Middle Elamite Period [ 4 травня 2016 у Wayback Machine.], Malyan Excavation Reports Volume 2, University of Pennsylvania Museum Publication, 1996, ISBN 0-924171-22-7
• The Archaeology of Elam: Formation and Transformation of an Ancient Iranian State [ 13 травня 2016 у Wayback Machine.] by D. T. Potts, 1999
• Matthew W. Stolper, Texts from Tall-i Malyan Vol. 1: Elamite Administrative Texts (1972-74), University of Pennsylvania Museum Publication, 1984, ISBN 0-934718-61-X
• William M. Sumner, Tall-i-Malyan and the Chronology of the Kur River Basin, American Journal of Archaeology, vol. 77, no. 3, pp. 288–290, 1973

Посилання

• Year Names of Shulgi at CDLI (note years 30, 34, 35 and 36) [ 17 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Year Names of Gungunum at CDLI [ 16 червня 2011 у Wayback Machine.]