? Андрена червоноплямиста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Andrena stigmatica Morawitz, 1895 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
Андрена червоноплямиста (Andrena stigmatica) — вид комах з родини Andrenidae. Один із 65 видів голарктичного підроду Melandrena всесвітньо поширеного роду Andrena (близько 1500 видів). Один зі 170 видів роду у фауні України. Має значення як запилювач різних видів черсакових. Вид занесений до Червоної книги України.
Морфологічні ознаки ред.
Самиця завдовжки 14—15 мм. Голова, груди, ноги й останні тергуми черевця, починаючи з 4, чорні. Шпори всіх ніг і перші три тергуми червонуваті, їх вершинні частини напівпрозорі, боки 2 тергуму мають по одній чорній плямі. Крила прозорі, по краю злегка затемнені. Жилки крил (крім костальної) червонуваті. Лицьова й нижня частина голови, скроні покриті густими чорно-коричневими волосками. Потилиця й тім'я опушене жовтуватими волосками. Щиток і щитик опушені довгими червонуватими волосками. Проміжний сегмент (крім серединного поля) опушений ще більш довгими жовтуватими волосками. Тергуми з 1 по 4 опушені коротшими жовтуватими волосками, більш густими на боках. На 4 тергумі помітна домішка довгих чорних волосків. Такими ж довгими чорними волосками повністю покриті 5-й і 6-й тергуми. Самець дуже подібний до самиці, але більш витончений. Скроні короткі. Вусики значно довші, доходять до задньощитика. Пунктирування щитка й щитика густіше, непунктироване поле в центрі займає меншу площу. Дорсальний зубець гонококсиду геніталій самця виражений слабко. Забарвлення, як у самиці, край 6 й 7 тергуми покриті короткими густими прилягаючими одне до одного коричневими волосками. Самці завдовжки 12—13 мм.
Поширення ред.
Дуже рідкісний вид, відомий лише за першоописом самиць із Туркменістану та знайдений в Ірані й у Криму, де залишився лише в Опукському, Карадазькому, Казантипському ПЗ та околицях м. Сімферополя.
Особливості біології ред.
Літає наприкінці літа та початку осені. Гніздування невідоме. Антофіл, живиться нектаром та пилком рослин, приурочений до квітів родини черсакові (Dipsacaceae), зокрема головачки уральської (Cephallaria uralensis), та кримського ендеміка — скабіози кримської (Scabiosa taurica). Особливості поширення виду цікаві для зоогеографічних досліджень.
Загрози та охорона ред.
Чисельність знижується через різке зменшення кількості кормових рослин — головачок і скабіози.
Охороняється в Опукському, Карадазькому та Казантипському ПЗ. Необхідно створити заказники в інших місцях мешкання виду та охороняти його кормові рослини.
Посилання ред.
- Червона книга України [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Kemp, J.R., Michez, D., Nieto, A., Patiny, S., Radchenko, V. & Roberts, S. (2013). . The IUCN. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 21.06.2020. (англ.)