Аналіз сечі за Нечипоренком

Аналіз сечі за Нечипоренком, також проба Нечипоренка — метод аналізу сечі, який вперше запропонував білоруський лікар і вчений українського походження Олександр Нечипоренко. В Україні є найбільш поширеним методом кількісного визначення формених елементів у сечі.

Загальний опис

Мета аналізу полягає у виявленні запального процесу в сечовій системі та визначенні кількості формених елементів — лейкоцитів, еритроцитів — в одиниці об'єму (зазвичай в 1 мл).

У нормі припустимі наступні показники:

• Лейкоцити — до 2000 в 1 мл;
• Еритроцити — до 1000 в 1 мл;
• Цилінди — до 20 в 1 мл.

Завдяки відносній простоті та високій інформативності цей метод набув широкого поширення в СРСР. Його використовують для діагностики різних запальних процесів сечовивідної системи (цистит, пієлонефрит), виявлення крові в сечі (гематурія) і циліндрурії.

Для дослідження необхідно взяти суху чисту банку і зібрати середню порцію ранкової сечі, попередньо ретельно промивши зовнішні статеві органи. Зібрати мінімум 15—20 мл сечі.

Процедура аналізу

Аналіз проводять за такою процедурою:

1. Зібрану в посуд сечу перемішують.
2. 10 мл сечі відливають у градуйовану пробірку.
3. Пробірку центрифугують 3 хвилини при 3500 обертів на хвилину.
4. Верхній шар сечі акуратно відбирають піпеткою, в пробірці залишають 1 мл сечі з осадом.
5. Осад добре перемішують і ним заповнюють камеру Горяєва, камеру Фукса-Розенталя або камеру Бюркера .
6. У всій сітці камери підраховують число формених елементів — лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів — і перераховують на 1 мм³ осаду сечі.
7. Проводять підрахунок за формулою N = x(1000/V), де N — число лейкоцитів, еритроцитів або циліндрів в 1 мл сечі; x — число підрахованих лейкоцитів, еритроцитів або циліндрів в 1 мм³ (1 мкл) осаду сечі, а V — кількість сечі, взятої для дослідження.

Див. також

• Клінічний аналіз сечі

Примітки

1. Єрьоменко, Р. Ф. (2019). (українською). Харків: Національний фармацевтичний університет. с. 29—30. ISBN 978-966-615-449-4. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021. 
2. Крючко, Т. О.; Абатуров, О. Є.; Кушнерева, Т. В.; Агафонова, О. А.; Харшман, В. П. (2018). (українською). Полтава, Дніпро: Українська медична стоматологічна академія. с. 81. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 14 квітня 2021. 
3. Михалко, Ярослав; Чопей, Іван; Варваринець, Антоніна; Гечко, Михайло (2013). (українською). Ужгород: Ужгородський національний університет. с. 4. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021. 
4. Візір, В. А.; Деміденко, О. В.; Приходько, І. Б.; Гончаров, О.В. (2019). (українською). Запоріжжя: Запорізький державний медичний університет. с. 33—38. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021. 
5. . cg.mvs.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.