Алім Алієв — заступник генерального директора Українського інституту. Журналіст, правозахисник, дослідник та менеджер освітньо-культурних проектів. Співзасновник громадських організацій КримSOS та Кримський Дім. У минулому — програмний директор Кримського Дому, журналіст кримської газети «Авдет» та консультант з комунікацій в експертній компанії pro.mova. Член виконавчої ради українського ПЕН-клубу.
Алім Алієв | |
---|---|
Народився | 2 серпня 1988 (35 років) Чирчик, Ташкентська область, Узбецька РСР, СРСР |
Країна | Україна |
Національність | Кримський татарин |
Діяльність | журналіст, правозахисник, громадський діяч |
Alma mater | ТНУ |
Нагороди | |
Життєпис ред.
Алім Алієв народився 2 серпня 1988 року у місті Чирчик в Узбекистані. У 1989 році родина повернулась до Криму, як і більшість кримських татар.
У 2005 році вступив до Таврійського Національного університету ім. В. І. Вернадського, де згодом отримав ступінь магістра політології.
Випускник Європейської дипломатичної літньої школи при МЗС Чеської Республіки.
Випускник програми Open World у 2014 році та семінару «Відповідальне лідерство» Аспен-інституту в Україні у 2019 році.
Професійна діяльність ред.
З 2006 до 2010 рр — журналіст у кримській газеті «Авдет», автор рейтингового дослідження «20 найвпливовіших кримських татар».
З 2008 до 2016 рр — аналітик та консультант з комунікацій у експертній компанії «pro.mova». Займався роботою з клієнтами та допомагав будувати їм систему відносин з медіа та аудиторіями, досліджував цінності суспільств, проводив навчання з комунікацій та медіа-аналітики, працював більше ніж з 70 компаніями та організаціями, у тому числі, був організатором заходів для медіа в Україні за участі екс-держсекретаря США Мадлен Олбрайт у 2014 році. Алім Алієв був учасником проєкту з навчання якісних методів аналізу провідних дослідницьких компаній Грузії на замовлення Центральної виборчої комісії Грузії в рамках роботи в pro.mova.
27 лютого 2014 року Алім Алієв разом з активісткою Тамілою Ташевою та журналісткою Севгіль Мусаєвою заснували громадську ініціативу КримSOS.
Алім Алієв є співзасновником культурного центру «Кримського Дому у Львові», що був створений наприкінці 2014 року. Також з 2010 року був організатором «Днів кримськотатарської культури у Львові». У співавторстві із Севгіль Мусаєвою він написав книгу-розмову з лідером кримськотатарського народу «Мустафа Джемілєв. Незламний».
З серпня 2017 до серпня 2020 року — програмний директор державного підприємства «Кримський Дім». Куратор та координатор численних дискусій, фотовиставок, майстер-класів, презентацій, концертів, лекцій, круглих столів та форумів.
З 2018 року став ініціатором та координатором українсько-кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський Інжир» і однойменного фестивалю. Один з авторів виставки «Дивовижні історії Криму» у Мистецькому Арсеналі, що відкрилась наприкінці лютого 2019 року. Алім є куратором кримських майданчиків на Книжковому Арсеналі, Львівському медіа-форумі, BookForum Lviv. Учасник та доповідач адвокаційних місій у Раді Європи, Європарламенті, ОБСЄ, Раді Безпеки ООН, політичних інституціях країн ЄС та США щодо ситуації у Криму. У березні 2019 року він виступив з промовою у Раді Безпеки ООН із доповіддю про зміни, що відбулись у Криму за 5 років окупації півострова.
З червня 2019 року є ініціатором створення диджитал-музею депортації кримських татар «Tamırlar».
З серпня 2020 року — заступник генерального директора Українського інституту.
Член наглядових рад ГО «Центр UA» та «Освітнього центру з прав людини у Львові».
Фокусується на темах окупованого Криму, гуманітарної політики, сучасного стану кримськотатарського народу, свободи слова та комунікаційних стратегій.
Бібліографія ред.
- Співавтор книги «Мустафа Джемілєв. Незламний»
- Укладач антології «Кримський інжир»
Автор статей:
- журнал Новое Время
- часопис «Ї»: http://www.ji.lviv.ua/n90texts/N90-Krymski_tatary.htm [ 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- збірка «То є Львів. Колекція міських історій»: https://starylev.com.ua/ye-lviv-kolekciya-miskyh-istoriy [ 28 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- газета «Авдет»
- «Україна в історіях та оповідях. Есеї українських інтелектуалів»
Примітки ред.
- Прокопишин, Тарас (2 жовтня 2014). . The Ukrainians (українська). The Ukrainians. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . avdet.org (ru-RU). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 24 лютого 2020.
- . training.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . zbruc.eu (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . Форум видавців. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . Громадське радіо (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . Громадське радіо (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- «Дивовижні історії Криму»: виставка до 5-ї річниці російської анексії. https://www.youtube.com/ (українська). Процитовано 21.02.20.
- . Крым.Реалии (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- Роговик, Ірина (1 червня 2017). . detector.media (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . UATV. 15 березня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . 5 канал (uk-UK). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . QHA media (укр.). 19 червня 2019. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 21 лютого 2020.
- Алім Алієв: "Кримськотатарську мову треба зі стану занепаду наблизити до ренесансу" | Новини | Українське радіо. ukr.radio (ua). Процитовано 21 лютого 2020.
- . «Vivat-book» (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . nv.ua. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2020.
- . avdet.org (ru-RU). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- . ТСН.ua (укр.). 9 жовтня 2019. Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 21 лютого 2020.
- . zoryanyy.tv (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 21 лютого 2020.