Адвокатська етика

Адвока́тська е́тика (етика адвоката) — приписувана корпоративними правилами належна поведінка адвоката у тих випадках, коли правові норми не встановлюють для нього конкретних правил поведінки.

Адвокатська етика — складова частина юридичної етики.

Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

— клієнтів;

— судів та інших державних органів;

— адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

— суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил — необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

Джерела адвокатської етики

В Україні єдиним корпоративним актом, що містить етичні норми діяльності адвокатів, є Правила адвокатської етики. Перші правила були прийняті Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року. Наступні були затверджені Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 року, наступні Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 року. Після цього наступна редакція була затверджена 9 червня 2017 року, зміни до якої були внесені у 2019 році.

Ґрунтовне знання цього документу необхідне для успішної здачі адвокатського іспиту. Правила були вироблені з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві. Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності.

Основні принципи адвокатської етики

Свобода від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в діяльність адвоката, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону.

Адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу.

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігати самоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

Рекламні об'яви адвоката не можуть містити: оціночних характеристик адвоката; відгуків інших осіб про роботу адвоката; порівнянь з іншими адвокатами і їх критики; заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів; вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

Окремі аспекти адвокатської етики

Аспекти адвокатської етики, врегульовані Правилами, складають:

• Відносини адвоката з клієнтами;
• Відносини адвоката з судом;
• Відносини адвоката з іншими учасниками судового процесу;
• Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з органами дізнання, попереднього слідства та адміністративної юрисдикції;
• Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими державними органами;
• Відносини з будь-якими особами, з якими адвокат взаємодіє в процесі виконання доручення клієнта;
• Відносини між адвокатами;
• Ствердження поваги до адвокатської професії в суспільстві в усіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Відповідальність за порушення Правил адвокатської етики

Порушення правил адвокатської етики є дисциплінарним проступком.

Див. також

• Юридична етика
• Юридична деонтологія
• Адвокат
• Адвокатура
• Адвокатура України
• Присяга
• Адвокатська таємниця
• Гонорар
• Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Примітки

1. Смоленский М.Б. Адвокатская деятельность и адвокатура в Российской Федерации. — Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. — С. 71. — ISBN 5-222-02585-3.
2. . Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 3 листопада 2012. 
3. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 3 листопада 2012. 
4. . Архів оригіналу за 28 березня 2016.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
5. . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 26 листопада 2017. 
6. . Архів оригіналу за 24 липня 2020.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
7. . Архів оригіналу за 27 лютого 2021.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
8. . Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 3 листопада 2012. 

Посилання

• Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

• Білоус К. Сутність адвокатської етики як необхідної умови здійснення адвокатом своєї діяльності // Юридичний журнал. — 2010. — № 7.
• Барщевский М. Ю. Адвокатская этика. — Самара: Изд. дом «Федоров», 1999.
• Бойков А. Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. — М.: Юрид. лит., 1978
• Зашляпин Л. А. Основы теории эффективной адвокатской деятельности. Прелиминарный аспект. — Екатеринбург, 2006.
• Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства: ЄЕС, Євратом; Кодекс, Міжнародний документ від 01.10.1988 [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Магута П. Адвокатская тайна только для адвокатов // Новая адвокатская газета. — 2007. — № 10 (013).
• Молло М. Правила адвокатской профессии во Франции. Традиции адвокатской этики. — СПб: Юридический Центр Пресс, 2004.
• Мюллера Р. Независимость — основной принцип юридической этики // Адвокат. — 1996. — № 11.
• Профессия адвоката. — М.: Статут, 2006.