Адад-шум-уцур (dIM-MU-ŠEŠ — «Адад, бережи ім'я»; д/н — бл. 1187 до н. е.) — цар Вавилону близько 1222—1187 до н. е. Відновив потугу Вавилонії.
| Адад-шум-уцур | |
|---|---|
| Народився | 13 століття до н. е. |
| Помер | 12 століття до н. е. |
| Країна | Вавилон |
| Діяльність | суверен |
| Посада | Цар Вавилону[d] |
| Батько | Каштіліаш IV |
Життєпис Редагувати
Походив з Каситської (III Вавилонської) династії. Син царя Каштіліаша IV. Після поразки вавилонян і полону батька близько 1226 року до н. е. втік до Еламу. В подальшому боровся проти ассирійських ставлеників у Вавилоні — Енліль-надін-шумі й Кадашман-Харбе II. Спочатку укріпився в Шумері з резиденцією в Уруці або Ніппурі. Близько 1222 року до н. е. за підтримки еламітів та вавилонян повалив царя Адад-шум-іддіна.
Відновив рівноправний договір з Хеттським царством. Успішно боровся проти ассирійців. Після загибелі царя Тукульті-Нінурти I почав втручатися в справи Ассирії. Відправив образливого листа до царя Ашшур-нірарі III, якого порівняв зі своїми підданими. Адад-шум-уцур завдав поразки Ашшур-нірарі III, потім успішно воював проти його наступника — Енліль-кудуррі-уцура, якого повалив й поставив царем Ассирії Нінурта-апал-Екура.
Ймовірно Адад-шум-уцур зберігав вплив в Ассирії до кінця правління. З невідомих причин відмовився повертатити з Ашшуру до Вавилону статую головного бога Мардука (вивезену Тукульті-Нінуртою I). Натомість звелів спорудити нову статую Мардуку, що було зроблено за наступного вавилонського царя. Помер Адад-шум-уцур близько 1187 року до н. е. Йому спадкував син Мелі-Шипаке.
Джерела Редагувати
- G. van Driel (ed.). Assyriological Studies presented to F. R. Kraus on the occasion of his 70th birthday. Netherlands Institute for the Near East. 1982. pp. 398—406.
- Trevor Bryce (2003). Letters of the great kings of the ancient Near East: the royal. Routledge. p. 11.
- Itamar Singer (2011). «KBo 28.61-64, and the struggle over the throne of Babylon at the turn of the Thirteenth Century B.C.E.». The Calm before the Storm. SBL. pp. 385—404.