Авгу́сто Се́сар Санді́но Кальдеро́н (часто також Аугусто; 1895–1934, Манагуа) — Нікарагуанський політичний діяч, лідер Національно-визвольної революційної війни 1927—1934 років, національний герой країни.
| Аугусто Сесар Сандіно Кальдерон | |
|---|---|
| ісп. Augusto Nicolás Calderón Sandino | |
| | |
| лідер Національно-визвольної революційної війни 1927-1934 років у Нікарагуа | |
| 1927 — 1934 | |
| Народився | 1895 Нікіноомо, Масая, Нікарагуа |
| Помер | 1934 Манагуа Нікарагуа |
| Похований | Манагуа |
| Відомий як | політик, військовий керівник, революціонер |
| Країна | Нікарагуа |
| Політична партія | Сандиністський фронт національного визволення |
| У шлюбі з | Blanca Aráuzd |
| Підпис | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився у 1895 році у Нікіноомо, Масая, в селянській родині. Батько Сандіно — заможний селянин Грегоріо Сандіно, мати — прибиральниця Маргарита Кальдерон. Протягом 12 років Грегоріо Сандіно відмовлявся визнати сина Аугусто законним, проте потім прийняв його в сім'ю.
У 1921 році Аугусто Сандіно ледь не вбив сина видатного місцевого представника Консервативної партії, який образливо висловився про його матір, і змушений був емігрувати. Побував в Гондурасі, Гватемалі та Мексиці. За наполяганням батька (термін давності злочину вийшов) повернувся в червні 1926 року в Нікарагуа; вплив його жертви не дозволив йому оселитися в селі за місцем народження, і в підсумку Сандіно влаштувався на золотій шахті в Нуева-Сеговія, що належала американцям. Там він читав лекції шахтарям про соціальну нерівність і необхідності змін.
З середини 1927 року перебував у збройній опозиції до правлячого режиму, підтримуваного США. Спершу він стояв за відновлення законної влади, згідно з конституційними засадами, а потім став боротися проти угоди Еспіно-Негро, що передбачав опіку Нікарагуа американським урядом, розглядаючи його як загрозу нікарагуанської незалежності. У результаті тривалого очоленого ним повстанського руху, зумів домогтися виведення розміщених в країні американських військ, але в ході чергового раунду переговорів про демобілізацію своєї армії був зрадницькі заарештований керівником Національної гвардії Нікарагуа, згодом президентом країни, Анастасіо Сомоси, і страчений.
На його честь, як патріота та національного героя, був названий Сандиністський фронт національного визволення, що скинув диктатуру сімейства Сомоса через 45 років після смерті Сандіно в результаті Сандиністської революції. Зображений на декількох монетах Нікарагуа.
Нагороди та відзнаки Редагувати
14 травня 1980 року Державна рада Нікарагуа офіційно відзначила Сандіно почесним званням «Батько антиімперіалістичної народно-демократичної революції».
Дослідження життєвого шляху Редагувати
Вивченню особистості, поглядів і життєвого шляху Сандіно присвячено низку книг різних авторів, зокрема:
- Грегоріо Селсер. Sandino, general de Hombres Libres (1955)
- Едельберто Торрес Еспіноса. General Augusto C. Sandino, héroe de la lucha antimperialista en Nicaragua (1972)
- Карлос Фонсека. Sandino Guerrillero Proletario (1972)
- Серхіо Рамірес. El pensamiento vivo de Sandino (1974)
- Карлос Фонсека. Crónica secreta: Augusto César Sandino ante sus verdugos (1974)
- Абелардо Квадра Вега. Hombre del Caribe (1977)
- Умберто Ортега Сааведра.Cincuenta años de lucha sandinista (1979)
- Хосе Рамос Ороско. ¡Maldito país! (1979)
- Карлос Фонсека. Ideario político de Augusto C. Sandino (1980)
Примітки Редагувати
- ''Гарсия-Каселес К. Аугусто Сесар Сандино //Деятели национально-освободительного движения: политические портреты. Вып. 1. М.: Издательство Университета дружбы народов, 1989.
- Питання історії. 1981. № 10. С. 176.
Посилання Редагувати
- Сандіністи; Сандіно Кальдерон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Августо Сесара Сандіно [ 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Інструкція з організації армії Національного визволення Нікарагуа [ 9 грудня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
- «Між вулканами і партизанами: нікарагуанський пейзаж» [ 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Сандіно» (рос.)