Ішварчандра Гупта (або Ішшорчондро Гупто) (бенгалі:ঈশ্বরচন্দ্র গুপ্ত, 1812 —23 січня 1859) — індійський поет, письменник, журналіст, що писав мовою бенгалі.
| Ішварчандра Гупта | |
|---|---|
| бенг. ঈশ্বরচন্দ্র গুপ্ত | |
| Ім'я при народженні | Кобівала |
| Народився | 6 березня 1812 Kanchraparad, Barrackpore subdivisiond, 24 Parganas districtd, Бенгальське президентство, Company rule in Indiad, Британська імперія |
| Помер | 23 січня 1859 (46 років) Колката, Британська імперія |
| Країна | Британська Індія |
| Діяльність | поет, письменник |
| Знання мов | бенгальська |
| Конфесія | індуїзм |
| Батько | Харінараян Дас Гупта |
| У шлюбі з | Маліка Гаурахарі |
|
Життєпис ред.
Походив з бідної сільської родини з Бенгалії. Син лікаря аюрведи Харанараяна Дас Гупти. При народжені отримав ім'я Кобівала. Виховувався своїм дядьком у Калькутті. Зміг здобути початкову освіту, втім не зміг поступити до університету. У 1827 році одружився. У 1831 році влаштувався до газети «Самбад Прабхакар», який видавав Джогендра Мохан Тагор. Працюючи тут змінив ім'я на Ішварчандра. Під впливом діячів Бенгальської Просвіти змінив свої консервативні погляду на суспільство.
У наступні роки також співпрацював з різними літературними газетами та журналами, згодом сам зайнявся створення журналів, зокрема журналів «Шомбад пробхакор» («Світило новин» з 1846 року) і «Пробхакор» («Сонце», з 1836 року), де велику увагу приділяв просвіті й водночас відновленню патріотичних настроїв. До кінця життя мешкав у Калькуті, де й помер у 1859 році.
Творчість ред.
Тематика віршів Гупта доволі різноманітна: від опису свят, кулінарного мистецтва бенгальців до соціальної сатири і пристрасної патріотичної лірики. Свою сатиру Гупта спрямовував проти «ясновидців провидців» — схоластів і жерців («Брехливий брахман», «Закон про вдів», «Кулінізм»), преклонінням перед англійцями. Домінуючий мотив у творчості поета — любов до батьківщини, найбільш яскраво виявилася у віршах «Батьківщина», «Рідна мова», «Плантатори індиго», «Доля Індії». Стали крилатими рядки Гупта: «Навіть собаки моєї країни мені дорожче, ніж ідоли чужинців».
Джерела ред.
- История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983–1994. — Т. 6. — 1989. — С. 644–659. (рос.)
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.