Іоанн (д/н — 790) — євнух, чиновник, військовий діяч Візантійської імперії.
| Місце народження | Італія |
|---|---|
| Дата смерті | 790 |
| Рід діяльності | військовослужбовець |
Життєпис ред.
Походження невідоме. Розпочав свою кар'єру євнуха в імператорському палаці за панування Ірини.Спочатку отримав посаду сакелларія (хранитя особистої імператорської скарбниці). У червні 781 року призначається логофетом стратіотикіВ, тобто відповідав за виплату грошей лігонером та збирав звіти з командувачів.
787 року отримав посаду імператорського остіарія (на кшталт мажордома). Саме з цього моменту закріпилася традиція надання даної посади євнухам. З 24 вересня до 23 жовтня того ж року представляв імператрицю (разом з патрицкієм Петроною) на Другому Нікейському соборі. Перебував на перших 5 засіданнях. Є припущення, що згодом йому було надоно титули іпата та патрикія.
788 року йому надано військо задля допомоги Адельчізу, сину лангобардського короля Дезидерія, для відновлення на троні. На шляху до нього доєднався євнух-патрикій Феодор, намісник Сицилії. Проте невдовзі після висадки в Апулії візантійці ззанали поразки від об'єднаного війська франків і лангобардів на чолі з князем Беневентським Грімоальдом III, Вінігесом і герцогом Сполетським Гільдепрандом. Іоанн потрапив у полон, де перебував до 790 року. Його не було викуплено або обмінено, а 790 ркоу жорстоким чином страчено.
Джерела ред.
- Guilland, Rodolphe (1971). Les Logothètes: Etudes sur l'histoire administrative de l'Empire byzantin. Revue des études byzantines (in French). 29: 5–115.