Інукджуак англ Inukjuak інук ᐃᓄᒃᔪᐊᒃ фр Inukjuak до 1965 року Порт Гаррісон село у Канаді у районі Нунавік регіону Північ

Інукджуак (англ. Inukjuak, інук. ᐃᓄᒃᔪᐊᒃ, фр. Inukjuak, до 1965 року Порт-Гаррісон) — село у Канаді, у районі Нунавік регіону Північ Квебеку провінції Квебек, на східному березі Гудзонової затоки. Населення села становить 1597 людей (перепис 2011 року), близько 83,9 % якого складають ескімоси.

Село

Інукджуак

англ. Inukjuak,
інук. ᐃᓄᒃᔪᐊᒃ
фр. Inukjuak

Село Інукджуак.

Координати 58°27′15″ пн. ш. 78°06′07″ зх. д.^{H G O}

Межує з

*сусідні нас. пункти*
Inukjuak^d ^?

Мер

Саролі Віталуктук (Sarollie Weetaluktuk )

Дата заснування

7 червня 1980

Площа

55,63 , за іншими даними 64,40 км²

Населення

1597 (2011)

Густота населення

28,7 осіб/км²

Національний склад

ескімоси, англоканадці, франкоканадці

Катойконім

фр. Inukjuamiuq

Телефонний код

819

Поштовий індекс

JOM 1MO

Географічний код

99085

GeoNames

5983577

OSM

r9390720 ·R

Офіційний сайт

nvinukjuak.ca

Інукджуак

Інукджуак (Канада)

Інукджуак у Вікісховищі

Село є одним з 14 так званих північних сіл (офіційний статус) Квебеку^[fr].

У селі є аеропорт^[en].

Назва ред.

З 1908 року село мало назву Порт-Гаррісон (Port Harrison), на честь одного з акціонерів гірничої компанії, що провадила тут геологічні дослідження. Однак, ескімоси називали його Інукджуак. 1965 року село було перейменоване на Інукджуак (Inoucdjouac), при цьому пошта Канади продовжувала використовувати стару назву Порт-Гаррісон. 1980 року Топонімічна комісія Квебеку вирішила наблизити офіційні назви ескімоських поселень до тих, що використовувалися ескімосами. Після цього село і місцеве поштове відділення отримали назву Інукджуак (Inukjuak).

Ескімоська назва села "Інукджуак" у перекладі означає "Велетень".

Історія ред.

Археологічні розкопки навколо села показують, що ця місцевість була здавна населена ескімосами.

Перші європейці з'явилися у цих місцях, можливо, лише у 1901 році під час експедиції геолога Альберта Пітера Лоу (Albert Peter Low), які прибули сюди у серпні того року. Лоу й назвав це місце "Порт-Гаррісон" на честь одного з акціонерів гірничої компанії.

На початку XX століття одна з найвідоміших хутрових компаній з Франції “Брати Ревільйон” (фр. Révillon Frères) заснувала тут пункт скуплення хутра у ескімосів. 1920 року такий самий пункт заснувала тут Компанія Гудзонової затоки. Цього ж року Роберт Флаерті, один з засновників документального кіно, коштом компанії “Брати Ревільон” починає зйомки в селі стрічки “Нанук з Півночі” про життя ескімосів. Стрічка вийшла в прокат 1922 року.

1936 року Компанія Гудзонової затоки купує компанію “Брати Ревільон” і стає монополістом у скуповуванні хутра у місцевих ескімосів, залишаючись ним до 1958 року.

З 1928 року у селі діяла місія Англіканської церкви. 1935 року тут відкрито поштове відділення й пост канадської королівської кінної поліції, 1947 року тут з’явився фельдшерський пункт, а 1951 року – школа. З цього часу ескімоси, які досі жили переважно поза межами Порту Гаррісона, перебираються у село на постійне проживання й потроху кидають свій традиційний спосіб життя. Село Інукджуак отримало статус муніципального утворення у 1980 році.

1953 року канадський уряд силоміць переселив всім місцевих ескімоських сімей звідси у значно північніші арктичні села Гріс-Фіорд та Резольют. Уряд мотивував це бажанням зберегти традиції ескімосів на тлі того, що у Північному Квебеку були погані умови для полювання і це робило ескімосів значно залежними від державних субсидій. В той же час квебекські ескімоси були не готові до проживання у незвичних для них значно суворіших умовах північної Арктики й вважають, що це переселення було викликано бажанням канадського уряду підвищити свій суверенитет у Канадському арктичному архіпелагзі шляхом підвищення населеності цього регіону.

Населення ред.

Населення села Інукджуак за переписом 2011 року становить 1597 чоловік і для нього характерним є зростання у період від перепису 2001 року

2001 рік — 1294 осіб
2006 рік — 1597 осіб
2011 рік — 1597 особи

Данні про національний склад населення, рідну мову й використання мов у селі Інукджуак, отримані під час перепису 2011 року, будуть оприлюднені 24 жовтня 2012 року. Перепис 2006 року дає такі данні:

корінні жителі – 1340 осіб,
некорінні - 85 осіб.

**Володіння мовами й використання мов у селі Інукджуак за даними переписів 2006 й 2011 років**
Мова	Рідна мова	Володіння офіційною мовою	Мова, якою найчастіше розмовляють вдома	Мова, якою найчастіше розмовляють на роботі
Мова	2006	2011	2006	2011	2006	2011	2006	2011
Англійська	50	775	65	140
Французька	45	110	35	20
Французька і англійська	0	200	0	0
Англійська і неофіційна мова	0	0	20	10
Французька і неофіційна мова	-	-	10	0
Інша мова (мови)	1330	-	1300	380
Не володіють ані англійською, ані французькою	-	-	340	-	-	-	-

Важливі місця ред.

Музей пам’яті та Центр культурної спадщини ім. Даніель Віталуктук (фр. Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk) – музей ескімоської культури. В експозиції представлені предмети сучасності й понад 200 археологічних предметів. Музей є єдиним музеєм такого рівня у Нунавіку. Названий на честь ескімоського антрополога Даніель Віталуктук (Daniel Weetaluktuk).
Вік найдавніших лавових потоків, виявлених на Землі, неподалік села Інукджуак на березі Гудзонової затоки в Канаді, становить 3,825 мільярда років. Це - найдавніший зафіксований вияв вулканізму на Землі.

Див. також ред.

Погода в селі Інукджуак [ 26 серпня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Weatheroffice. [ 2 січня 2018 у Wayback Machine.]
Inukjuak [ 28 липня 2012 у Wayback Machine.] на сайті організації Makivik Corporation. [ 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання ред.

↑ Результати перепису населення у Інукджуак 2011 року [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
↑ Данні про село Інукджуак [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Inukjuak [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
https://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles — 2020.
↑ Noms et lieux du Québec, ouvrage de la Commission de toponymie paru en 1994 et 1996. Також див.: Inukjuak [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Natural Resources Canada / Rayburn, Alan (1994): Naming Canada - stories about place names from Canadian Geographic. University of Toronto Press, Toronto. Текст статті Native names for Native places [ 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті The Canadian Directory. [ 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Tester, Frank J.; Kulchyski (1994). . Peter. Vancouver, BC: UBC Press. с. 102–104. ISBN 978-0-7748-0452-3. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
↑ Результати перепису населення у Інукджуак 2001 й 2006 років ^{[недоступне посилання]} на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
Дати оприлюднення результатів перепису населення 2011 року [ 5 серпня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]
Daniel Weetaluktuk Memorial Museum and Cultural Transmission Centre [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Société des musées québécois. [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.]
Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Avataq Cultural Institute. [ 17 липня 2012 у Wayback Machine.]
ОДИН ІЗ НАЙДАВНІШИХ ВУЛКАНІВ НА ЗЕМЛІ

Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Перепис-1] Результати перепису населення у Інукджуак 2011 року [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]

[CdeT1-2] Данні про село Інукджуак [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]

[CdeT-3] Inukjuak [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]

[[https://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles_https://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2020.</span><div_style="display:none"></div>-4] ttps://www.donneesquebec.ca/recherche/dataset/gentiles — 2020.

[Noms_et_lieux_du_Québec-5] Noms et lieux du Québec, ouvrage de la Commission de toponymie paru en 1994 et 1996. Також див.: Inukjuak [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Топонімічної комісії Квебеку. [ 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]

[6] Natural Resources Canada / Rayburn, Alan (1994): Naming Canada - stories about place names from Canadian Geographic. University of Toronto Press, Toronto. Текст статті Native names for Native places [ 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті The Canadian Directory. [ 17 серпня 2012 у Wayback Machine.]

[tester102-7] Tester, Frank J.; Kulchyski (1994). . Peter. Vancouver, BC: UBC Press. с. 102–104. ISBN 978-0-7748-0452-3. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.

[Перепис_2001,_2006-8] Результати перепису населення у Інукджуак 2001 й 2006 років ^{[недоступне посилання]} на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]

[9] Дати оприлюднення результатів перепису населення 2011 року [ 5 серпня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Canada. [ 4 липня 2016 у Wayback Machine.]

[10] Daniel Weetaluktuk Memorial Museum and Cultural Transmission Centre [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Société des musées québécois. [ 1 березня 2012 у Wayback Machine.]

[11] Le Musée commémoratif et centre de transmission de la culture Daniel-Weetaluktuk [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Avataq Cultural Institute. [ 17 липня 2012 у Wayback Machine.]

[12] ОДИН ІЗ НАЙДАВНІШИХ ВУЛКАНІВ НА ЗЕМЛІ