Інтерну́нцій (лат. internuntius — посередник, вісник) — глава дипломатичного представництва Ватикану, який акредитувався при главах держав. За старшинством належав до другого класу дипломатичних представників, що відповідає класу посланника.
Інтернунцій очолював папське дипломатичне представництво — інтернунціатуру й за своїм дипломатичним класом та ієрархією дипломатичної служби Ватикану слідував після нунція. Оскільки, починаючи з XVII ст. інтернунції були главами представництв 2-го класу, то їх скеровували в держави, які з дипломатичного погляду не відігравали значної ролі, чи в країни некатолицького віросповідання. Їхній статус спричиняв низку протокольних незручностей, оскільки був недостатньо високим. В державах, де дуайєном є папський нунцій, заступником дуайєна є посол, акредитований раніше від інших послів. Дружина цього посла на протокольних заходах ніби компенсує відсутність дружини у дуайєна. Дуайєном дипкорпусу може стати лише нунцій, дипломатичний статус якого прирівняний до рангу Надзвичайного і повноважного посла. На пронунціїв та інтернунціїв це положення не розповсюджувалося.
Згідно з новим Кодексом канонічного права від 1983 року, категорія інтернунцій у дипломатичній службі Ватикану була ліквідована.
Джерела Редагувати
- Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Отрош M.I. Система органів зовнішніх зносин Святого Престолу [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] / M.I. Отрош // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 2. — С. 278—284.
Посилання Редагувати
- Інтернунцій [ 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
| Це незавершена стаття про міжнародні відносини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |