Інтере́с (у праві) — прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому.
Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це — прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
У структурі законного інтересу виділяють два елемента:
- прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом;
- звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів.
Як приклад законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі; зацікавленість підозрюваного у спростуванні підозри та ін.
Охоронюваний законом інтерес підлягає захисту нарівні з правами.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2012.
- Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп. — Москва : Юристъ, 2002. — С. 182. — ISBN 5-7975-0484-7.
- . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 жовтня 2012.
Посилання
Джерела
- Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право. — 1980. — № 1.
- Экимов А. И. Интересы и право в социалистическом обществе. — Л., 1984.
Література
- Інтерес правовий // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 193. — ISBN 978-966-937-233-8.