| Іваненко Валентин Васильович | |
|---|---|
| Валентин Васильович Іваненко | |
| Народився | 14 січня 1948 (75 років) м. Дніпропетровськ |
| Громадянство | Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Дніпропетровський державний університет |
| Науковий ступінь | Доктор історичних наук |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Нагороди | |
Валенти́н Васи́льович Іване́нко (14 січня 1948, м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро) — український історик, доктор історичних наук (1991), професор (1991), професор кафедри східноєвропейської історії (з 2014), директор Центру гуманітарних проблем освіти та виховання молоді Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (ДНУ) (з 2019).
Життєпис Редагувати
Закінчив Булахівську середню школу Павлоградського району Дніпропетровської області (1966), історичний факультет (1971) і аспірантуру (1974) Дніпропетровського державного університету (ДДУ).
Працював викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри історії СРСР та УРСР (з 1989 р. — історії СРСР, з 1992 р. — російської історії) ДДУ. У 1986—2014 рр. — завідувач цієї кафедри (з 2014 р. — східноєвропейської історії), з 2014 р. — професор. Обіймав посади заступника декана історичного факультету ДДУ (1978—1983), заступника, секретаря парткому університету (1983—1991), проректора з науково-педагогічної роботи у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді (1999—2019).
Кандидатську дисертацію на тему «Деятельность советской секции МОПР в 1933—1937 годах (на материалах Украинской ССР)» (науковий керівник — доц. М. Ф. Карпенко) захистив в спеціалізованій вченій раді ДДУ (6.06.1974), докторську на тему «Становление и розвитие интернациональных связей рабочего класса советской Украины с трудящимися зарубежных стран в 20-30-е годы» — в спецраді Інституту історії АН УРСР (28.12.1990).
Основна сфера наукових інтересів — міжнародні зв'язки України у 1920-1930-х роках, злочини радянського тоталітарного режиму на Дніпропетровщині (політичні репресії, голодомори), Україна у Другій світовій війні, історична персоналістика тощо.
Автор і співавтор понад 550 друкованих праць, в тому числі 12 монографій, близько 40 науково-популярних, документальних, біографічно-довідкових та суспільно-політичних книг і брошур, більше десятка підручників та навчальних посібників для вищої й середньої школи. Науковий і відповідальний редактор багатьох монографій, збірок наукових праць та інших видань, зокрема, такого фундаментального, двотомного, як: Реабілітовані історією: У 27 т. Дніпропетровська область: У 2 кн.: Кн. 1 — 880 с.; Кн. 2. — 1118 с. (2008—2009). В ньому вперше зібрано й оприлюднено імена мешканців Дніпропетровщини, що стали жертвами державного терору за часів компартійної влади (23 351 особа). Член редколегій низки наукових фахових видань: «Грані», «Universum Historiae et Archeologiae», «Roxolania Historica» та ін.
Започаткував і забезпечив керівництво реалізацією в університеті кількох наукових проектів та програм з актуальних проблем соціально-політичної історії України міжвоєнної доби.
З 1993 р. — заступник голови обласної редколегії з підготовки та видання науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Один з ініціаторів і організаторів створення упродовж 2013—2020 рр. в рамках цієї програми трьох додаткових серійних видань у п'яти томах кожне («Міста і села Дніпропетровщини у вирі політичних репресій»; «Історична пам'ять Дніпропетровщини: події, факти, імена»; «Трагічне минуле: документи свідчать»).
Голова спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при ДНУ (з 2004). Підготував двох докторів і 23 кандидатів історичних наук.
У 2005—2009 рр. брав участь від ДНУ в роботі Консорціуму восьми університетів з вироблення національної стратегії і моделі впровадження інституціональної автономії у вишах України.
Родина Редагувати
Дружина — Тамара Олександрівна (1946 р. нар.), працювала викладачем іноземних мов (французька, латинська) в ДНУ.
Син — Вячеслав Валентинович (1969 р. нар.), працює в Дніпровській митниці Держмитслужби України.
Донька — Олена Валентинівна (1977 р. нар.), кандидат політичних наук, доцент ДНУ.
Основні монографії Редагувати
- Іваненко В. В. Джерело народної дипломатії. Міжнародні зв'язки трудящих України в 20-30-ті роки / В. В. Іваненко, А. І. Голуб. — Д.: Вид-во ДДУ, 1992. — 160 с.
- Іваненко В. В. Очищення правдою (Відома і невідома Україна в об'єктиві історії XX сторіччя / В. В. Іваненко, А. І. Голуб, О. А. Удод. — К.: Ґенеза, 1997. — 208 с.).
- Українське питання в Російській імперії та Радянському Союзі (XVIII — перша половина XX ст.): колективна монографія / В. В. Іваненко, А. Г. Болебрух, А. І. Голуб, С. І. Світленко та ін.; за заг. ред. В. В. Іваненка. — Д.: Наука і освіта, 1998. — 193 с.
- Іваненко В. В. Минуле з гірким присмаком: Репресії в історичній ретроспективі радянського суспільства / В. В. Іваненко, Р. К. Терещенко, Л. Л. Прокопенко. — Д.: Монолит, 2002. — 240 с.
- Іваненко Валентин. Біль і звитяга: XX століття в українському вимірі / Валентин Іваненко. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2003. — 332 с.
- Іваненко В. В. Україна непівська: аналіз соціальних аномалій південного регіону / В. В. Іваненко, І. В. Іщенко. — Д.: Вид-во ДНУ, 2006. — 280 с.
- Іваненко В. В. Дніпропетровщина і «великий перелом» на селі кінця 1920-30-х років / В. В. Іваненко, Н. Р. Романець. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2009. — 256 с.
- Історична пам'ять Дніпропетровщини: колективна монографія / С. І. Світленко, Є. І. Бородін, В. В. Іваненко та ін. — Д.: Монолит, 2012. — 476 с.
Нагороди та звання Редагувати
- Заслужений діяч науки і техніки України (1998)
- Орден «За заслуги» III ступеня (2003)[1] [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Медаль «За заслуги перед містом» (2003)
- Знак МОН України «Відмінник освіти України» (2004)
- Знак МОН України «Петро Могила» (2007)
- Грамота Верховної Ради України (2008)
- Медаль «За вірну службу ДНУ» (2008)
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2018)
- Академік Української академії історичних наук (1999)
- Академік Академії наук вищої освіти України (2006)
- Почесний професор Запорізького національного університету (2008)
Джерела Редагувати
- Іваненко Валентин Васильович [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Іваненко Валентин Васильович. Хто є хто в Україні: біограф. довідник. — К.: К. І.С., 2007. — С. 367—368.
- Валентин Васильович Іваненко. Ювілейна соната: біограф. нарис. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2008. — 168 с.
- Мирончук В. Д. Іваненко Валентин Васильович //Енциклопедія сучасної України. Т. 11. — К.: НАНУ, 2011. — С. 62-63.
- Світленко С., Удод О. До 70-річчя доктора історичних наук, професора В. Іваненка // Укр. істор. журн. — 2018. — № 2. — С. 229—236.
- Іваненко Валентин Васильович: біобібліограф. покажчик (до 70-річчя від дня народження). — Д.: АРТ-ПРЕС, 2018. — 194 с.
- Світленко С. І., Мирончук В. Д. Іваненко Валентин Васильович. Професори Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара: біобібліограф. довідник /редкол.: М. В. Поляков (голова) та ін. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Д.: ЛІРА, 2018. — С. 126—127.
Посилання Редагувати
- Усна історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара: зб. док. матер. Т. 1. — Д.: ЛІРА, 2013 [2] [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Історичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (1918—2008): наук.-довідк. вид. /редкол.: С. І. Світленко (голова) та ін. — Д.: ЛІРА, 2020.
- Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара [3] [ 31 травня 2009 у Wayback Machine.].
- Кафедра східноєвропейської історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара [4] [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.].
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |