Єлизавета Сицилійська (1261 - 1303) - королева Угорщини як дружина Ласло IV.
| Єлизавета Сицилійська | |
|---|---|
| Правління | 1270 - 1290 |
| Попередник | Єлизавета Куманська |
| Наступник | Фененна Куявська |
| Біографічні дані | |
| Релігія | католицтво |
| Народження | 1261 Неаполь |
| Смерть | 1303 Неаполь |
| Поховання | монастир Св. Петра |
| Чоловік | Ласло IV |
| Династія | Анжуйська династія Капетингів, Арпадська |
| Батько | Карл I |
| Мати | Беатріс Прованська |
Біографія Редагувати
Єлизавета була наймолодшою дитиною Карла I короля Неаполя і його першої дружини Беатріс Прованської.
В 1270 році Єлизавета одружилася з королем Угорщини Ласло IV, коли їй було всього сім або вісім років. Внаслідок юного віку нареченої дітей в цьому шлюбі не було.
Ласло не приділяв увагу дружині і проводив час в товаристві своїх родичів по матері, половців. Більшу частину свого шлюбу з Єлизаветою він провів в гонитві за половцями, закликаючи їх прийти і жити в Угорщині. Коли вони забажали залишити Угорщину, Ласло використав свої сили, щоб змусити їх залишитися. В 1286 році король Ласло заарештував дружину, щоб жити з Куманською коханкою. Єлизавета була поміщена у в'язницю на острові Маргіт, де вона залишалася протягом наступних трьох років. Ласло замирився з дружиною в 1289 році. Коли він виявив, що у нього не досить сил, щоб панувати над своїми баронами, він повернувся до половців.
Ласло було вбито в 1290 році, його шлюб бездітним і його наступником став Андрій III, далекий родич Ласло. Після цього Єлизавета повернулася до Неаполю, але незабаром знову опинилася в Угорщині. В 1294 році королева Фененна Куявська підтвердила її привілей збирати пожертви церкви в графстві Веспрем. В 1301 році Єлизавета остаточно повернулася до Неаполю, де стала домініканською черницею в монастирі Святого Петра, який був заснований сестрою її померлого чоловіка Марією.
Єлизавета померла в 1303 році і була похована в монастирі Святого Петра.
Джерела та література Редагувати
- Brigitte Sokop: Stammtafeln europäischer Herrscherhäuser. 3., verbesserte und ergänzte Auflage. Böhlau, Wien u. a. 1993, ISBN 3-205-98096-4.
- Bertényi, I. , Diószegi, I. , Horváth, J. , Kalmár, J. y Szabó P. (2004). Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, Hungría: Helikon Kiadó.
- Hóman, B. y Szekfű, Gy. (1935). Magyar Történet. Budapest, Hungría: Király Magyar Egyetemi Nyomda.